66346
10 жовтня 1921 року з усіх кінців містечка Красилова до колишнього палацу поміщиків Маньковських поспішали групи дітей різного віку. Вони йшли до Красилівької семирічної школи соціального виховання № 2, яку відкрили при місцевій цукроварні (цукровому заводі). Це підприємство й виділило для навчання дітей вищезазначений палац з десятьма гектарами навколишніх городу, саду та парку.
Хто став першим завідуючим семирічкою № 2 (семирічкою № 1 в містечку називалась єврейська школа), достеменно невідомо. Але дуже вірогідно, що ним був І.Р.Гданський, який значиться на цій посаді з наступного 1922 р. Саме до останнього відносяться й перші відомі нам кількісні показники школи, в якій у 1922-26 рр. навчалися й працювали: 1922 р.- 7 груп (класів) - 68 хлопчиків, 64 дівчинки, 3 вчителі, 5 вчительок; 1923 р. - з утворенням Красилівського району школа стає районною семирічкою № 1 - 7 груп - 76 хлопчиків, 50 дівчаток, 4 вчителі, 5 вчительок; 1924 р. - 7 груп - 91 хлопчик, 56 дівчаток, 4 вчителі, 5 вчительок; 1925 р. - 6 груп - 77 хлопчиків, 52 дівчинки, 3 вчителі, 4 вчительки; 1926 р. - 7 груп - 177 хлопчиків, 69 дівчаток, 3 вчителі, 5 вчительок.
Ця школа була українською і в 1927 р. її повна назва звучала так: Красилівська українська трудова семирічна школа № 1 ім. Петровського. На той час цукрокомбінат вже звільнив для навчання дітей всі приміщення садиби Маньковських, випросивши собі під клуб тільки будинок колишньої панської конюшні, При школі діяв інтернат для дітей 17 навколишніх сіл, які вона обслуговувала. Останні становили 58 відсотків всіх учнів старших класів. У цьому ж році школа перейшла на навчання за планами сільськогосподарського (агрономічного) спрямування.
Честь же виконання цієї постанови та реформування семирічки в зразкову середню школу № 1 ім. Петровського належить Гаврилу Ніловичу Паламарчуку, який керував навчальним закладом в 1932-34 рр. Саме при ньому була відкрита 8-ма група (клас).
Перший випуск з середньої школи в Красилові відбувся в 1935 р. за директорства Клима Микитовича Середи. Випустили тоді не 10-й, а 9-й клас.
Середа К.М. керував школою лише рік, у 1936 р. його на цій посаді змінив Іван Іванович Ленський (репресований у 1937 р. разом з кількома вчителями СШ №
У другій половині 30-х рр. Красилівська СШ № 1 працювала неритмічно через репресії проти її працівників та часту зміну керівників навчального закладу. Так, після арешту Ленського І.І, деякий час директором школи працював Микола Павлович Коваль. У 1938 р. його змінив на цій посаді Йосип Гнатович Головатюк. Останнього в 1939 р. перевели на посаду вчителя цієї ж школи, а тимчасово виконуючим обов'язки директора призначили Луку Гавриловича Дудніка, який в такому ранзі керував до квітня 1940 р. Йому на зміну прийшов Поповський Іван Михайлович.А далі була війна...
Збитки нанесені нею СШ № 1, виявилися чималими проте, вже з осені 1944 р. навчальні заняття в ній відновилися. Очолював тоді школу Гуляс, якого в 1946 р. змінила Лебединська Л.І. До 1948 р. СШ № 1 залишалась єдиною середньою школою району. Вже в 1945 р. в ній функціонувало три 8-10 класи (68 учнів), мережа на 1946-47 н. р. складала 17 класів (564 учні), а на 1947-48 н. р. - 15 класів (468 учнів). У 1946 р. було відкрито інтернат на 30 учнів.
Значно ефективніше стала працювати СШ № 1 з приходом на посаду її директора колишнього інспектора облвно Фейдера Бориса Гершковича, якому вдалося сформувати сильний педагогічний коллектив.
В 1955 р. у школі вперше було організовано практикум учнів 8-10 класів із сільськогосподарського машинознавства й електротехніки. Славилася СШ № 1 в ті часи своєю самодіяльністю. А в 1958 р. відбувся перевід 8-10 класів (13 класів, 423 учні) на виробниче навчання та 11-річний термін навчання у школі взагалі.
А з 1981 р. наступила «епоха» М.М. Павлюка, який очолював школу до 2002 р. За його керівництва, у 1985 р., завершили спорудження добудови навчальних приміщень на 820 місць, що було вкрай необхідним, оскільки 1968 р. під Красилівську філію заводу металовиробів забрали колишній палац Маньковських.
Аж до початку XXI ст. вже ЗОШ І-ІІІ ст, № 1 виправдовувала свій номер, оскільки була першою в районі в олімпіадах, конкурсах різного ґатунку, в художній самодіяльності спорті тощо.