ЛДМЛ ім. С. Крушельницької

Протоісторія фахової музичної освіти своїми витоками виходить ще з ХVІІІ-ХІХ ст., а ініціато­рами першої професійної музичної школи були Ф.К. Моцарт (син В.А. Моцарта), Й. Рукґабер, Ф. та К. Ліпінські, І. Лаврівський, які жили й працювали у Львові. Вони разом із громадою та очільниками міста домоглися дозволу цісаря Австро-Угорської імперії на відкриття першого професійно­го музичного навчального закладу – спеціальної професійної школи у Львові (Наказ від 14 серпня 1838 р. № 21119/1537 та Канцлерський декрет від 25 серпня 1838 року). У складних історичних колізіях Європи періоду «весни народів» під впливом військових подій у 1848 р. діяльність школи було припинено, згодом відновлено (Наказ Цісаря від 8 листопада 1851 р. № 11037), але в новому статусі: на базі середньої музичної школи створено навчальний заклад вищої освіти – музичну академію, для якої школа постачала випускників з високим рівнем підготовки.

З історією школи XIX ст. пов’язані відомі імена: Й. Рукґабер (перший директор школи), Й. Башни, Й. Ельснер, К. Мікулі (довголітній ректор академії та керівник школи). Традиції одноцільного фахового музичного навчання розвивалися безперервно, особливо розквітаючи в XX ст., коли сформувалася іманентна структура середніх загальноосвітніх спеціальних музичних навчальних закладів сучасного типу. Школа зас­нована Постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 19 грудня 1939 р. № 1545 під назвою «Державна українська дитяча музична школа при Українській державній консерваторії». Відповідальним за всі музичні заклади був доктор В. Барвінський, під патронатом якого директорську посаду обіймала Г. Левицька. У роки воєнних лихоліть, коли німецька окупаційна влада закрила всі вищі навчальні заклади, єдиним місцем при­становища для львівських педагогів стала дитяча музична школа, керівником якої був В. Барвінський.

У 1944 р. відновлено роботу школи під назвою «Львівська музична школа-десятирічка при Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка» (Наказ Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР від 1 серпня 1944 р. № 601). У важких повоєнних умовах колектив починає працювати на вул. Горького – тепер вул. Гнатюка (директор О. Бережницька, завуч Л. Мінко). У 1948 р. заарештовують В. Барвінського, а за рік звільняють з посади О. Бережницьку. У 1949 році в. о. директора призначено Л. Мінко, а з 1950 р. директором стає В. Попович. З ініціативи нового директора К. Кравченко школі надається приміщення на вул. Зеленій, 8-10 та відкрито пришкільний інтернат, що створює умови для навчання талановитих дітей з різних регіонів.

Рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12 березня 1960 р. № 245 Львівсь­ку музичну школу-десятирічку реорганізовано в музичну школу-інтернат. Через три роки їй надано ім’я спі­вачки світової слави Соломії Крушельницької (постанова Львівської міської ради депутатів трудящих від 1 жовтня 1963 р. № 659). У цей час директором працює О. Тищенко (завучі – В. Антонів, В. Заремський). Згодом розпорядженням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 7 жовтня 1966 р. № 737 (відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 16 червня 1966 р. № 692) Львівську му­зичну школу-інтернат переведено з обласного на республіканський бюджет.

У 1972 р. директором стає В. Антонів (завучі: зі спеціального циклу – В. Третяк, загальноосвітнього – В. Заремський, а пізніше – М. Попіль, О. Курач). У 1997 р. директором школи призначено Б. Мартиновського, у 2004 р. – Д. Комонька. З 2009 р. Львівську середню спеціальну музичну школу-інтернат ім. С. Крушель­ницької очолює Л. Закопець. Упродовж усього часу існування тісна творча співпраця єднала школу з вищим навчальним музичним закладом – тепер Львівською національною музичною академією ім. М. Лисенка, під дбайливим патронатом якої розвиваються молоді таланти, поповнюючи її лави.