1. Плацентарні ссавці

  

Ряд Непарнокопитні включає \(16\) видів (коні, носороги, віслюки, зебри). Ці тварини (травоїдні) мають непарну кількість пальців у рогових чохлах (найчастіше один, третій) та великі розміри тіла.

 копитні тварини з однаково сильно розвиненими третім і четвертим пальцями (перший палець відсутній, другий і п'ятий — розвинені слабо). Тварини мають простий шлунок, і їжу для повторного пережовування вони не відригують

Ряд Парнокопитних включає \(170\) видів. До них належать копитні ссавці з однаково сильно розвиненими третім і четвертим пальцями. Перший палець відсутній, другий і п'ятий — розвинені слабо або повністю відсутні.

 

Розрізняють нежуйних і жуйних парнокопитних.
 
У нежуйних (свині, бегемоти) шлунок простий, і їжу для повторного пережовування вони не відригують.
 
Жуйні парнокопитні (корови, вівці, кози, олені, верблюди, лосі, антилопи, жирафи та інші) мають складний шлунок, що складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки і сичуга. У рубець потрапляє маса грубих, не подрібнених зубами рослинних кормів, де вони піддаються бродінню під впливом діяльності бактерій і інфузорій. З рубця їжа переходить у сітку, звідки шляхом відрижки потрапляє у рот для повторного пережовування. Змішана зі слиною напіврідка маса проковтується і попадає у книжку, а звідти — у сичуг (справжній шлунок), де обробляється кислим шлунковим соком, який перетравлю білкову частину кормів.
 
До цього ряду належать всі (крім яка і буйвола) породи великої рогатої худоби, що розводяться. Вони виведені від декількох видів диких биків. Одним з них був тур, широко поширений в Європі і Азії і зниклий \(350\) років тому. Розведення і селекція худоби йшли у напрямку створення робочих, молочних, м'ясних та м'ясо-молочних порід.
 

Ряд Гризуни (миші, полівки, щури, білки, ховрахи, бабаки, бобри, ондатри, нутрії, хом'яки, тушканчики) — найчисленніший серед ссавців (близько \(2\) тис. видів). Це здебільшого дрібні тварини. Для них характерна відсутність іклів, сильно розвинені різці та плоска жувальна поверхня корінних зубів. Різці, а у багатьох і корінні зуби, у них не мають коренів і ростуть усе життя. Між різцями і корінними зубами широкий простір, позбавлений зубів.
 
Деякі гризуни мають промислове значення, наприклад, білка, ондатра, бобер, нутрія та інші. Багато видів гризунів (миші, полівки, щури) є шкідниками сільського господарства і переносниками ряду небезпечних захворювань людини і домашніх тварин (чуми, туляремії, кліщового поворотного тифу, енцефаліту та ін.).
 
Ряд Зайцеподібні (зайці, кролики). Основна схожість Зайцеподібних і Гризунів полягає у тому, що у них відсутні ікла, а різці і корінні зуби відокремлені широким, позбавленим зубів простором. Від Гризунів Зайцеподібні відрізняються тим, що у верхній щелепі у них не одна, а дві пари різців. Друга пара різців у Зайцеподібних розвинена гірше і розташовується позаду основної пари. Ці тварини є джерелом хутра і дієтичного м'яса для людини.
 
Ряд Хижі в основному м'ясоїдні, рідше — всеїдні тварини. У Хижих різці малі, ікла завжди добре розвинені, корінні горбкуваті зуби з гострими ріжучими вершинами. У хижаків добре розвинена мускулатура, великий розвинений головний мозок.
 
Головні сімейства Хижих:

Багато видів є об'єктами хутрового промислу або розводяться на звіриних фермах (американська норка, соболь, блакитний песець, сріблясто-чорна лисиця). Чисельність найбільш небезпечних хижаків (вовки) регулюється людиною.

Ряд Примати (або Мавпи — горила, орангутанг, шимпанзе) включає \(190\) видів. Головний мозок у Приматів порівняно великих розмірів. Півкулі переднього мозку дуже великі, мають численні звивини. Живуть на деревах, є соціальними тваринами, всеїдні, мають розвинені кінцівки (п'ятипалі, хапальні), на кінчиках пальців — нігтьові пластини.