Електромагнітні хвилі і їхні властивості. Досліди Г. Герца

Електромагнітна хвиля — це розповсюдження змінного електричного та магнітного поля у просторі.

Вона поперечна: вектор \(\overrightarrow{E}\) перпендикулярний до вектора \(\overrightarrow{B}\), а обидва — до напрямку поширення.

Основні властивості:

Поширюються у вакуумі зі швидкістю світла:

^{\(c=3\cdot10^{8}\) \(м/с\)}

Можуть поширюватися у речовині, де їх швидкість зменшується:

\(v=c/n\), \(n\) — показник заломлення

Вони не потребують середовища (на відміну від механічних хвиль).

Відображаються, заломлюються, інтерферують, дифрагують.

Основні формули:

Зв’язок довжини хвилі, частоти і швидкості:

λ = \frac{ν}{n_{частота}}

у вакуумі:

λ = \frac{с}{n_{частота}}

Період хвилі:

T = \frac{1}{n_{частота}}

Енергія фотона (якщо хвиля квантована):

E = h n_{частота}; h = 6,63 \cdot 10^{- 34} Дж \cdot с

Як Герц вимірював довжину хвилі:

Переміщуючи приймач уздовж напрямку поширення хвилі, він відзначав положення максимумів струму (сильна іскра).

Відстань між двома сусідніми максимумами — це половина довжини хвилі (\(λ/2\)).

Знайшли помилку?

1. Електромагнітні хвилі і їхні властивості. Досліди Г. Герца