Розташуй частини так, щоб утворився зв'язний текст.
Варіанти відповідей:
Я дав згоду, і жінка поквапно пішла на пристань. Повернулася вона задихана, коли прогудів останній гудок і матроси заходилися знімати трап.
— Благодарю вас, — сказала, мило усміхнувшись, незнайомка й сіла на своє місце коло валізи, важко віддихуючись.
— Одначе, як це ви зважилися лишити свою валізу на невідому вам людину? А якби я пішов слідом за вами з вашою валізою і зник у натовпі?
— Благодарю вас, — сказала, мило усміхнувшись, незнайомка й сіла на своє місце коло валізи, важко віддихуючись.
— Одначе, як це ви зважилися лишити свою валізу на невідому вам людину? А якби я пішов слідом за вами з вашою валізою і зник у натовпі?
Якось улітку я їхав пароплавом з Києва до Дніпропетровська. Я мав вигідне місце в каюті, але там було душно, і я майже цілий день сидів на палубі, милуючись чудовими краєвидами Дніпрових берегів. Насупроти мене сиділа молода, гарна собою жінка. Видно, квитка на каюту їй не пощастило одержати, й через те вона з раннього ранку тулилася на палубі, час від часу кидаючи тривожні короткі погляди на велику валізу, що лежала коло неї на підлозі. Жінка ні з ким не розмовляла й лиш здаля прислухалася, коли я говорив з якимось пасажиром, а після цього крадькома поглядала на мене.
У Кременчуці пароплав мав довго стояти, і жінка раптом звернулася до мене:
— Вы в Кременчуге не выходите?
— Ні, — відповів я.
— Простите, — и никуда с палубы не пойдете?
— Сидітиму тут.
— В таком случае разрешите оставить на вас мой чемодан — мне нужно на полчаса съездить в город.
— Вы в Кременчуге не выходите?
— Ні, — відповів я.
— Простите, — и никуда с палубы не пойдете?
— Сидітиму тут.
— В таком случае разрешите оставить на вас мой чемодан — мне нужно на полчаса съездить в город.
— Я была уверена, что этого вы не сделаете, — відповіла спокійно жінка й тепер не крадькома, а одверто подивилася мені в вічі: — Я заметила, что вы со всеми говорите по-украински, хотя сразу видно, что вы интеллигент…
— Хіба це могло гарантувати, що ваша валіза буде ціла? — посміхнувся я.
— Конечно! Я поняла, что вы человек идейный, на которого вполне можно положиться. — I, трохи замислившись, додала: — Такие чужих чемоданов не уносят… (Б. Антоненко-Давидович).
— Хіба це могло гарантувати, що ваша валіза буде ціла? — посміхнувся я.
— Конечно! Я поняла, что вы человек идейный, на которого вполне можно положиться. — I, трохи замислившись, додала: — Такие чужих чемоданов не уносят… (Б. Антоненко-Давидович).
Ви повинні авторизуватися, щоб відповісти на завдання. Будь ласка, увійдіть в свій профіль на сайті або зареєструйтеся.