Тире між підметом і присудком ставимо:
Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало).
Три рази по три — дев'ять.
2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів виражений інфінітивом:
Жити — Україні служити. Завдання молоді — учитися.
3. Якщо перед присудком є частки це (це є), оце, то, ось, (це) значить:
Коровай — то щедрість нив (М. Костін).
3. Якщо перед присудком є частки це (це є), оце, то, ось, (це) значить:
Коровай — то щедрість нив (М. Костін).
4. При підметі, вираженому займенником для смислового та інтонаційного виділення:
Я — небо. Я — полотнище віків (А. Малишко). Це — мій народ (Б. Олійник).
Тире не ставимо, якщо:
1. Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником:
Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький).
2. До складу присудка входять сполучники як, ніби, мов, немов, неначе:
На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра).
3. Перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:
Серце не камінь.
4. Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього:
Хліб усьому голова (Нар. тв.).
5. Присудок виражений прикметником або присвійним займенником:
З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода).
Зверни увагу!
Тире між підметом і присудком може як ставитися, так і не ставитися за наявності логічно наголошеного присудка чи підмета та паузи між ними.
Пшениця — руса. Жито — темно-русе (Є. Гуцало).
Я не окраїна, я не руїна, я — Україна, я — Україна! (Т. Домашенко).
Це справжнє чудо. Це — земля (П. Перебийніс).
А тільки Дніпро там — як море (Р. Іваненко).
Присудок із пропущеним дієсловом-зв'язкою вважаємо складеним іменним.