Милосердя і співчуття
Милосердя — це коли ти не просто співчуваєш комусь, а готовий допомогти. Це може бути зовсім маленька справа: потримати двері, поступитися місцем, допомогти донести речі.
А може — щось більше: зібрати речі для дитячого будинку, навідати сусідку, яка живе сама, або взяти участь у благодійному проєкті.
Добро не залежить від віку чи багатства. Його може зробити кожен — навіть дитина.
Коли ми бачимо, що хтось сумує або хвилюється, ми можемо сказати: «Я з тобою». Це і є співчуття.
Співчутлива людина ніби вміє поставити себе на місце іншого: відчути його біль, зрозуміти страх, порадіти успіхам.
Такі люди стають найкращими друзями, уважними однокласниками, добрими сусідами. Співчуття — це мовчазна підтримка, яка іноді важливіша за будь-які слова.
Турбота про тих, кому важко
Є люди, яким у повсякденному житті важче: ті, хто має проблеми зі здоров’ям, старенькі, ті, хто живе без родини. Їм іноді потрібна допомога в простих речах: перейти вулицю, піднятися сходами, знайти потрібну інформацію.
Ми можемо не тільки помічати таких людей, а й бути для них підтримкою. Не з жалем, а з повагою. Бо кожна людина заслуговує на гідне і доброзичливе ставлення.
Правильно і шанобливо говорити не "інвалід", а людина з інвалідністю. Людина завжди на першому місці, а не її стан здоров’я. Це важливо!
Гуманне ставлення до тварин
Маленьке кошеня, песик із двору, папужка вдома — вони не говорять, але відчувають. Тварини потребують не лише їжі й води, а й тепла, тиші, безпеки.
Маленьке кошеня, песик із двору, папужка вдома — вони не говорять, але відчувають. Тварини потребують не лише їжі й води, а й тепла, тиші, безпеки.
Коли ми не кричимо на тварину, не дражнимо її, не турбуємо, коли вона спить або їсть — ми виявляємо повагу.
Турбота про тварин — це теж частина доброти. Це вміння бути другом навіть тому, хто не скаже «дякую» словами.
