Насіннєві — група вищих судинних рослин, які розмножуються та розповсюджуються за допомогою насіння. До насіннєвих рослин належать Саговники, Хвойні, Ґінкгові, Гнетові та Квіткові.
Ознаками вдосконалення насіннєвих рослин є:
- розмноження насінням, що містить зародок майбутньої рослини, запас поживних речовин і насіннєву шкірку, що захищає зародок від несприятливого впливу середовища;
- поява пилку і запилення, що забезпечує перенесення пилкових зерен із сперміями до насіннєвих зачатків з яйцеклітинами;
- наявність насіннєвого зачатка, що забезпечує заплідення та розвиток зародка за рахунок поживних речовин добре розвиненого нестатевого покоління;
- запліднення незалежне від води, внутрішнє (спермії проникають до насіннєвого зачатка з яйцеклітиною через пилкову трубку, а не через водне середовище). Ці ознаки дали змогу насіннєвим рослинам пристосуватися до наземних умов життя і досягти вищого рівня розвитку порівняно зі споровими рослинами.
Саговники — належать до роду голонасінних рослин. Це одні з найдавніших представників сучасної флори — деревоподібні рослини з невисокими стовбурами. Листки — перисті, жорсткі, до \(2\) - \(4\) метрів завдовжки. На сегментах листків є лише одна жилка. Мікроспорофіли зібрані у мікростробіли, а мегаспорофіли — поодинокі, не зібрані у шишки.
Саговник
Хвойні — найрозповсюдженіші та найчисельніші сучасні голонасінні рослини. Це наземні, зазвичай вічнозелені дерева і чагарники (іноді і ліани).
У голонасінних рослин є органи — стебло, корінь і листки. Розмножуються і поширюються ці рослини насінням. Свою назву голонасінні отримали тому, що їх насіння лежить відкрито на поверхні луски шишок. Листки у більшості хвойних вузькі, голчасті — такі листки називають хвоя. Хвоя має щільну шкірку, покриту воскоподібною речовиною, тому рослини випаровують мало води і добре пристосовані до несприятливих умов. У деяких видів, наприклад у кипариса, листки лускаті. Листки голонасінних, як і практично усіх рослин здійснюють три основні функції: фотосинтез (утворення органічних речовин), газообмін та транспірацію (випаровування води).
У голонасінних рослин є органи — стебло, корінь і листки. Розмножуються і поширюються ці рослини насінням. Свою назву голонасінні отримали тому, що їх насіння лежить відкрито на поверхні луски шишок. Листки у більшості хвойних вузькі, голчасті — такі листки називають хвоя. Хвоя має щільну шкірку, покриту воскоподібною речовиною, тому рослини випаровують мало води і добре пристосовані до несприятливих умов. У деяких видів, наприклад у кипариса, листки лускаті. Листки голонасінних, як і практично усіх рослин здійснюють три основні функції: фотосинтез (утворення органічних речовин), газообмін та транспірацію (випаровування води).
Хвойні рослини широко поширені на території нашої країни. До них належать ялина, сосна, ялиця, модрина, ялівець, кипарис та ін.
Сосна — представник хвойних рослин
Ґінкгові — унікальні листопадні голонасінні дерева. Цей рід включає цілу низку викопних видів і тільки один сучасний вид — ґінкго дволопатеве — високе (до \(40\) метрів) дерево з розлогою кроною і товстим до одного метра стовбуром. Особливою відзнакою цієї рослини є унікальна форма листків — дволопатева пластинка шириною \(6\) - \(8\) см на тонкому черешку довжиною до \(10\) см. Рослина дводомна: на чоловічих рослинах у спорангіях розвивається пилок, на жіночих — сімя'зачатки. Ґінкго добре пристосовується до різних умов і є досить стійким до хвороб. Його вирощують у садах і парках по всьому світу.
Ґінкго
Гнетові — дводомні тропічні вічнозелені дерева, чагарники і найчастіше — ліани. Листки супротивні, черешкові, але без прилистків, прості, еліптичної форми з цілими полями та пір'ястими жилками. Жіночі стробіли — це яйцеклітини, а чоловічі — складаються з тичинки та оцвітини. Насіння — кісточковоподібне, укладене в червоний, помаранчевий або жовтий м'ясистий псевдоплід. Молоді листки і велике насіння деяких видів люди використовують у їжу.
Гнетум
Квіткові (або покритонасінні) — найпоширеніша група рослин. Їх особливістю є наявність спеціалізованого органу — квітки, який бере на себе функції розмноження. Квіткові рослини формують свої насінні зачатки в порожнині зав'язі. Після запліднення стінки зав'язі розростаються, видозмінюються, утворюючи плід.
Квіткові рослини
Деякі ознаки основних груп Вищих рослин:
Група | Морфологічні ознаки дорослої особини |
| Справжні мохи | Стебло нерозгалужене, листки дрібні, зелені, коренів немає, ризоїди на стеблі, архегонії та антеридії на верхівках рослин |
| Плауни | Стебло розгалужене, листки дрібні, з однією жилкою, корені додаткові, спороносні колоски (стробіли) |
| Хвощі | Стебло членисте, з вузлами, містить кремнезем, листки редуковані, корені додаткові від кореневища, стробіли |
| Папороті | Стебло підземне (кореневище) з додатковими коренями, листкоподібні пагони (вайї), спорангії у сорусах |
| Хвойні | Стебло прямостояче, є тонка кора, деревина, камбій, листки у вигляді хвої, корені головні й бічні, насіння в шишках |
| Квіткові | Стебла трав'янисті або дерев'янисті, листки прості або складні, корені головні, бічні й додаткові, квітка, насіння, плоди |
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 64.