Людина — це біосоціальна істота, тобто її життя проходить у системі біологічних і соціальних умов.
Єдність людини з іншими живими організмами на Землі підтверджується на клітинному рівні, що було доведено після винаходу світлового мікроскопа.
Як біологічний вид людина належить до царства Тварин.
На клітинному рівні на це вказує подібність будови, хімічного складу і життєдіяльності клітин людського організму з клітинами тварин.
Клітини людини, як і інших тварин, мають оформлене ядро, аналогічний загальний план будови та гетеротрофний тип живлення.
Єдність людини з іншими живими організмами на Землі підтверджується на клітинному рівні, що було доведено після винаходу світлового мікроскопа.
Як біологічний вид людина належить до царства Тварин.
На клітинному рівні на це вказує подібність будови, хімічного складу і життєдіяльності клітин людського організму з клітинами тварин.
Клітини людини, як і інших тварин, мають оформлене ядро, аналогічний загальний план будови та гетеротрофний тип живлення.
На організмовому рівні схожість людини і хребетних тварин підтверджується загальним планом будови органів і систем органів, схожістю процесів життєдіяльності. При цьому від усіх інших тварин людину відрізняє наявність свідомості і абстрактного мислення, добре розвинений мозок, мова та інші особливості.
Зовнішня і внутрішня будова організму людини, особливо процеси життєдіяльності, дозволяють визначити його місце у царстві Тварин.
Так, завдяки наявності хребта людину потрібно віднести до типу Хордових.
Внутрішньоутробний розвиток та наявність молочних залоз для вирощування малюків свідчить про те, що людина є представником класу Ссавці.
За подібністю будови і особливостей життєдіяльності людини відносять до ряду Примати.
Сучасна людина належить до родини Гомініди, роду Людина, виду Людина розумна (Homo sapiens).
Зовнішня і внутрішня будова організму людини, особливо процеси життєдіяльності, дозволяють визначити його місце у царстві Тварин.
Так, завдяки наявності хребта людину потрібно віднести до типу Хордових.
Внутрішньоутробний розвиток та наявність молочних залоз для вирощування малюків свідчить про те, що людина є представником класу Ссавці.
За подібністю будови і особливостей життєдіяльності людини відносять до ряду Примати.
Сучасна людина належить до родини Гомініди, роду Людина, виду Людина розумна (Homo sapiens).
Місце людини в системі органічного світу вперше, ще у \(XVIII\) сторіччі, визначив видатний шведський учений Карл Лінней (\(1707\) –\(1778\)).
Сучасне положення виду Людина розумна в системі органічного світу є наступним:
| Систематичні одиниці | Українська назва | Наукова назва |
| Домен | Еукаріоти | Eukaryota |
| Надцарство | Задньоджгутикові (Опістоконти) | Opisthokonta |
| Царство | Тварини | Animalia |
| Тип | Хордові | Chordata |
| Клас | Ссавці | Mammalia |
| Ряд | Примати | Primates |
| Родина | Гомініди | Hominidae |
| Рід | Людина | Homo |
| Вид | Людина розумна | Homo sapiens |
Вид Людина розумна — один з багатьох видів організмів, які населяють нашу планету. Але на відміну від інших видів, Людина розумна — вид не біологічний, а біосоціальний. Це пов’язане з тим, що у функціонуванні людського суспільства, на відміну від угруповань інших організмів, провідну роль відіграють не біологічні, а соціальні чинники: суспільний спосіб життя, мислення, мова, праця, мораль тощо.
Спільноти людей, які взаємодіють між собою та навколишнім середовищем, формують певний соціум (від грец. соціетас — суспільство). Це сукупність людей, об’єднаних спільними інтересами, культурними цінностями, мовою, нормами поведінки тощо. Усе це передається з покоління в покоління завдяки спілкуванню членів соціуму між собою, їхній співпраці. Отже, соціум пронизує будь-які аспекти життя людини.
Вплив біологічної складової (притаманної всім видам організмів) у процесі історичного розвитку виду Людина розумна поступово знижувався, а соціальної — зростав. Цьому сприяли насамперед різні способи спілкування людей між собою, зокрема, виникнення усної мови та писемності, а також здатність людини до праці.
Людина розумна здатна планувати свої дії та заздалегідь передбачати їхні результати. Для задоволення своїх естетичних потреб люди розвивають культуру і мистецтва, а для пізнання довкілля та самих себе — науки. Поведінка людини в суспільстві підлягає певним правилам, які мають назву етика.
Отже, діяльність та поведінка людини зумовлені переважно суспільним оточенням:
- людина не може існувати поза людськими спільнотами, що мають складну організацію;
- людина має потребу спілкуватися з іншими особинами за допомогою членороздільної мови;
- людина здатна до трудової діяльності, створення досконалих знарядь праці;
- людина здатна до мислення, свідомої діяльності, творчості, дотримання норм суспільної поведінки;
- людина здатна навчатись, накопичувати отримані знання та передавати їх іншим членам суспільства;
- людина здатна перетворювати власне середовище існування та середовище існування інших організмів.
Отже, вид Людина розумна належить до класу Ссавці та ряду Примати (царство Тварини). На відміну від інших видів, для виду Людина розумна характерна як біологічна (притаманна всім видам), так і соціальна складова. Але якщо біологічна складова людини закріплена генетично та успадковується з покоління в покоління, то
соціальна формується у процесі як історичного розвитку виду Людина розумна, так й індивідуального розвитку окремої особини. Саме тому вид Людина розумна є біосоціальною істотою.
соціальна формується у процесі як історичного розвитку виду Людина розумна, так й індивідуального розвитку окремої особини. Саме тому вид Людина розумна є біосоціальною істотою.
Джерела:
Біологія: підруч. для 8-го кл. закл. заг. серед. освіти / Балан П., Козленко О., Кулініч О., Юрченко Л., Остапченко Л. — Київ: Генеза, 2025. с. 4-6.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Задорожний К., Ягенська Г., Павленко О., Додь В. — Київ: Освіта, 2025. с. 6-9.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Соболь В. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2025, с. 5-7.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Тагліна О., Самойлов А., Утєвська О., Довгаль Л. — Київ-Харків: Ранок, 2025. с. 4.