1. Газообмін. Будова верхніх дихальних шляхів

• зовнішнє дихання — доставка кисню від легень до тканин організму і переніс вуглекислого газу від тканин до легень;
• внутрішнє (тканинне) дихання — окиснювальні процеси у клітинах (відбуваються у мітохондріях), внаслідок яких виділяється енергія для життєдіяльності.
   
  Органи дихання забезпечують:
• зовнішнє дихання, тобто вентиляцію легенів (надходження і виведення газів);
• газообмін у легенях (надходження кисню з повітря в кров, а вуглекислого газу — з крові у повітря, що видихається);
• перенесення газів кров'ю;
• газообмін у тканинах (надходження вуглекислого газу з тканин у кров, а кисню — з крові у тканини);
• тканинне дихання (окиснення органічних речовин у клітинах і синтез АТФ).

Система органів, що забезпечує газообмін нашого організму з навколишнім середовищем, — це дихальна система. Вона містить повітроносні шляхи (їх поділяють на верхні й нижні) та легені.

 

 

Легені парні органи дихання, які займають майже всю площу грудної порожнини, та відокремлені від черевної особливим м’язом — діафрагмою. Права легеня має три долі, а ліва — з дві. Легені складаються з альвеол. Стінки альвеол мають один шар епітеліальних тканин і обплетені густою мережею кровоносних капілярів. Така будова альвеол забезпечує газообмін між повітрям, що міститься у легенях, і кров'ю.

 

Повітроносні шляхи — це система з’єднаних між собою порожнистих органів, якими рухається вдихуване та видихуване повітря.

До верхніх повітроносних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, а до нижніх — гортань, трахея і бронхи. Органом повітряного дихання є легені.
 
Повітря потрапляє у порожнину носа через ніздрі. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини — ліву і праву. У кожній з них є три звивисті носові ходи: верхній, середній та нижній. До нижнього відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього — містяться рецептори нюхового аналізатора. Якщо до носової порожнини потрапляють мікроорганізми або речовини з різким запахом, рецептори подразнюються і виникає захисний рефлекс — чхання.

 

Епітелій носової порожнини виділяє слиз, який склеює порошинки і знищує мікроорганізми. Слизова оболонка носової порожнини вистелена війчастим епітелієм. Його війки видаляють частинки пилу разом зі слизом. Стінки носової порожнини мають густу сітку капілярів. Кров, яка тече нею, зігріває (якщо температура довкілля низька) або охолоджує (якщо вона підвищена) вдихуване повітря до температури тіла.

З носової порожнини очищене, зігріте і зволожене повітря потрапляє у носоглотку, де є скупчення лімфатичних вузлів — мигдалики, які є захисним бар'єром дихальних шляхів.

 

Через носоглотку повітря поступає в глотку — верхню частину глотки, розташовану позаду носової порожнини. Від глотки починаються два порожнисті органи: гортань (належить до дихальної системи) та стравохід (належить до травної системи), розміщений позаду гортані. Таким чином, у глотці перетинаються дихальні й травні шляхи.