2. Будова органів сечовидільної системи

Сечовидільна система складається з нирок, сечоводів, сечового міхура і сечовипускального каналу (сечівник, уретра).

Нирки — парні квасолеподібні органи, розташовані біля задньої стінки черевної порожнини на рівні \(1\)-го і \(2\)-го поперекових хребців. Увігнутий край нирок звернений до хребта. У цьому місці в нирку входять і виходять з неї кровоносні судини. У дорослої людини кожна нирка важить близько \(160\) г, завдовжки — \(10\) - \(12\) см, завширшки — \(5\) - \(6\) см, завтовшки — \(3\) - \(4\) см. Права нирка лежить дещо нижче за ліву.

 

Ззовні нирка оточена жировою капсулою, а сама тканина нирки вкрита щільною сполучнотканинною оболонкою; вони виконують захисну функцію. Верхній полюс нирки прикритий наднирковою залозою. На внутрішній увігнутій поверхні нирки розташована глибока вирізка — ворота нирки. Через них до нирки входять ниркові артерії та нерви, а виходять ниркові вени і сечовід. Сечовід починається від сплощеного лійкоподібного утворення — ниркової миски.

 

На поздовжньому розрізі нирки добре помітні два шари ниркової речовини, які відрізняються один від одного за своїм забарвленням та будовою. Зовнішній світліший шар має назву кіркового (тут відбувається ультрафільтрація крові та початкові етапи сечоутворення). Внутрішній темніший шар називають мозковим. Він містить \(10\) – \(20\) конусоподібних утворів — ниркових пірамід, розділених прошарками кіркової речовини. На верхівці кожної піраміди відкривається \(10\) – \(20\) проток, якими до ниркової миски надходить сеча. Основною структурною одиницею нирок є нефрон. Покрита нирка сполучнотканинною і жировою оболонками.
 
До верхнього полюсу нирки прилягають наднирники (це залози, що належать до ендокринної системи).
 

 
Сечовід являє собою тонку довгу трубку діаметром \(6\) - \(8\) мм і довжиною \(25\) - \(35\) см.  Стінка сечоводу побудована з трьох шарів: зовнішнього — сполучнотканинного, середнього — м’язового та внутрішнього — епітеліального, в якому є слизові клітини. Наявність слизу запобігає подразненню стінок сечоводу сечею. Перистальтичні (хвилеподібні) скорочення непосмугованих м’язів стінок сечоводів забезпечують рух сечі від нирок до сечового міхура. 
 
Сечовий міхур — це порожнистий орган, який слугує для накопичення та виведення сечі. Зовні сечовий міхур укритий сполучнотканинною оболонкою. Місткість сечового міхура в дорослої людини становить від \(500\) до \(750\) см³. Внутрішня поверхня міхура вистелена багатошаровим епітелієм. Середня м’язова оболонка міхура побудована з трьох шарів м’язів. Сечовий міхур розташований в області малого тазу. У нижній частині сечовий міхур звужується і переходить у сечовипускальний канал (сечівник, уретра) — трубчастий орган, що з'єднує сечовий міхур із зовнішнім середовищем, слугуючи для виведення сечі з організму. Сечівник має зовнішній сфінктер (поперечно-смугастий м'яз), що дозволяє контролювати сечовипускання. Товста гладко-м'язова стінка сечового міхура розтягується при його наповненні сечею і скорочується, коли відбувається сечовипускання.
 

 
Виходи з міхура і сечовипускального каналу мають потовщення (сфінктери). При наповненні сечового міхура його стінки розтягуються, сфінктер розслаблюється, сечовипускальний канал відкривається, випускаючи сечу назовні.
 

 
У маленьких дітей сечовипускання відбувається рефлекторно: до центральної нервової системи від рецепторів сечового міхура надходить сигнал про те, що його стінки розтягнуті (значить, накопичилося багато сечі), і з нервової системи приходить відповідний сигнал, що змушує стінки міхура скоротитися і позбутися від сечі.
У процесі дорослішання цей рефлекс стає підконтрольним вищим відділам мозку (головного мозку), і сечовипускання робиться довільним (тобто піддається контролю свідомості). У нормі у дорослої людини бажання спорожнити сечовий міхур виникає, коли у ньому накопичується близько \(0,5\) л сечі.
 

 

Отже, виділення (екскреція) — це процес виведення продуктів метаболізму, непотрібних організму. З організму також виводяться надлишки сполук та токсичні речовини. Органи сечовидільної системи людини — нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник — забезпечують утворення сечі та виведення її назовні. У процесах виділення беруть участь також шкіра, легені, печінка, товста кишка тощо.

www.ua.pistacja.tv