2. Захворювання органів сечовидільної системи

Ознакою захворювань нирок є присутність в аналізі сечі білка, підвищення кількості лейкоцитів або еритроцитів крові.

 

До найнебезпечніших хвороб сечовидільної системи належить гломерулонефрит. Ця хвороба пов’язана з ураженням ниркових клубочків. Зазвичай це захворювання супроводжуються їхнім запаленням. При цьому в сечі можуть виявляти кров та/або білки. Найчастіше гломерулонефрит розвивається як наслідок порушень у діяльності імунної системи після захворювань на ангіну, дифтерію, скарлатину та деякі інші інфекційні хвороби. Із часом унаслідок гломерулонефриту велика кількість нефронів руйнується.

Пієлонефрит — запальний процес з переважним ураженням канальцевої системи та сполучної тканини нирки  (зокрема, ниркових пірамід і ниркової миски). Це захворювання найчастіше спричиняють різні види мікроорганізмів, що потрапили в нирку. Ураженою може бути одна нирка або ж дві нирки одночасно. Захворювання супроводжується частим і болісним сечовипусканням, підвищенням температури тіла, болем у поперековій ділянці, сонливістю, загальним нездужанням. У важких випадках навколо ураженої нирки може збиратись гній. При запальному процесі в нирках може руйнуватися одношаровий епітелій капсул нефронів, і з крові у сечу починають проникати великі молекули і клітини крові (таким чином у сечі з'являються білки, еритроцити, лейкоцити — тобто з'являється кров у сечі). У той самий час при пошкодженні стінок ниркових канальців погіршується зворотне всмоктування у кров необхідних речовин, зокрема солей (ці речовини виводяться із сечею, що викликає їх нестачу в організмі).

 

 

Полікістоз нирки — хронічне генетичне захворювання, при якому у нирках утворюються числені заповнені рідиною кісти. З часом ці кісти збільшуються, витісняючи здорову тканину, що призводить до значного збільшення розмірів органа та поступової втрати його функцій.

 

Дуже небезпечною для життя людини є гостра ниркова недостатність — швидке зниження здатності нирок очищати кров від продуктів обміну. Причиною гострої ниркової недостатності можуть бути пошкодження нирок, порушення їх кровопостачання, ниркові камені, отруєння тощо.

 

Небезпечним для здоров’я людини є стан, який фахівці визначають як хронічне захворювання нирок. Це тривале (понад \(3\) місяці) прогресуюче порушення функцій нирок, при якому вони поступово втрачають здатність фільтрувати кров і виводити токсини (ниркова недостатність). Захворювання часто розвивається безсимптомно на ранніх стадіях і призводить до скупчення азотистих шлаків. Наслідком цього можуть бути поява набряків (через зменшення кількості сечі, що виділяється нирками, а у важких випадках — повного припинення її виділення), анемія тощо.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, найчастіше викликане інфекцією. Основні симптоми: часті позиви до сечовипускання, біль, печіння, відчуття неповного спорожнення та дискомфорт унизу живота. Частіше зустрічається у жінок. Лікування проводиться із застосуванням антибіотиків. У \(70\) - \(80\) % випадків збудником, що викликає цистит, є кишкова паличка — умовно-патогенна бактерія, постійно наявна у кишечнику. При недотриманні правил гігієни статевих органів кишкові палички проникають у сечовивідні шляхи. Лікують цистит антибіотиками.

 

 

 

Уретрит — запалення слизової оболонки сечовипускального каналу (сечівника, уретри), яке супроводжується болем, різями та печінням під час сечовипускання. Захворювання буває інфекційним (через різноманітні вірусні, бактеріальні, паразитарні збудники) або неінфекційним (внаслідок травм) і вражає як чоловіків, так і жінок.

 

Сечокам’яна хвороба нирок проявляється появою так званих камінців у нирках і сечовивідних шляхах. Ці «камінці» утворюються з компонентів сечі — солей сечової кислоти, кальцій ортофосфату тощо, які в нормі перебувають у розчиненому стані. Це захворювання, викликане порушенням обміну речовин, і камені з'являються у тих випадках, коли сеча перенасичена солями, або в ній не вистачає тих речовин, які перешкоджають утворенню каменів. Формуванню ниркових «камінців» передує утворення дрібних кристаликів, які називають «піском» у нирках. На цій стадії симптоми захворювання можуть бути відсутні. Згодом розміри цих кристаликів збільшуються, внаслідок чого і виникають симптоми сечокам’яної хвороби нирок. «Камінці» ускладнюють виділення сечі, уражають слизову оболонку, що спричиняє сильний біль і появу крові у сечі. Інколи під час важкої фізичної праці чи активних занять спортом «камінці» можуть зрушуватися зі звичного місця і потрапляти в сечовід. Це спричиняє ниркову коліку — раптовий сильний біль у ділянці живота та в попереку. Може значно підвищуватися температура. У разі настання ниркової коліки слід негайно звернутися по медичну допомогу. При діагностуванні сечокам'яної хвороби нирок використовують методи рентгенографії, ультразвукової діагностики (УЗД) або комп’ютерної томографії (КТ). Вони дають змогу встановити розташування та розміри «камінців». Камені сильно розрізняються за величиною і можуть бути як зовсім маленькими (пісок), так і дуже великими, що заповнюють усю ниркову миску. Великі камені доводиться витягувати хірургічним шляхом або дробити ультразвуковими хвилями.