1. Будова і функції травної системи

Одним з важливих екологічних принципів є принцип єдності організмів і середовища їхнього існування.

Будь-який організм є саморегульованою відкритою біологічною системою, яка тісно пов’язана із середовищем існування процесами обміну речовин та енергії.

 

Іншими словами — існування організму людини (так само, як й інших біологічних систем) неможливе без надходження ззовні поживних речовин та енергії та виведення з нього у довкілля продуктів обміну речовин.

Отже, існування організму людини, нормальний перебіг процесів життєдіяльності можливі лише за умови витрат органічних речовин і енергії та постійного їх відновлення. Однак для того, щоб речовини їжі, які надходять в організм і містять потенційну енергію, могли замінити витрачені, вони мають зазнавати певних фізичних і хімічних перетворень, насамперед в органах травної системи.

 

Травна система забезпечує наш організм необхідними речовинами. Поживні речовини ми отримуємо з їжею. Харчові продукти не можуть засвоюватися клітинами у незмінному вигляді. Білки, жири і вуглеводи, що поступають з їжею спочатку розщеплюються до простих речовин: крохмаль розпадається до глюкози, білки — до амінокислот, жири — до гліцеролу і жирних кислот. Продукти розщеплення всмоктуються у кров і доставляються до тканин. Потім у клітинах відбувається утворення вуглеводів, білків і жирів, необхідних людському організму.

Процес травлення поділяють на порожнинне, яке відбувається у шлунково-кишковому тракті і пристінкове (мембранне), яке відбувається у клітинах.

 

Порожнинне травлення складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Відбуваються ці процеси в органах травлення. Система органів травлення складається з травного каналу (травного тракту) і травних залоз.

 

У травному каналі їжа переміщується, перетравлюється, а поживні продукти перетравлювання всмоктуються у кров і лімфу. До органів травлення належать: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, пряма кишка, анальний отвір. 

 

 
Стінки всіх органів травного тракту є трьохшаровими. Зовнішній шар утворюється сполучнотканинною оболонкою, середній — складається з гладеньких м'язів, а внутрішній — з епітеліальної тканини, що містить велику кількість залоз (являє собою слизову оболонку).
 

Травні залози виділяють травні соки — спеціальні речовини для процесу травлення.

Дві великі залози (печінка і підшлункова) з'єднані протоками з тонким кишечником.

 

Печінка — найбільша залоза тіла, маса якої — \(1,5\) — \(2\) кг. У її спеціальних клітинах гепатоцитах щодоби утворюється \(500\) — \(700\) мл жовчі. Крім утворення жовчі печінка має захисну функцію: шкідливі речовини та отрути, які потрапили до організму, знешкоджуються нею.

 

Підшлункова залоза виробляє гормони (інсулін, глюкагон, сомастатин) та травний (підшлунковий, панкреатичний) сік, який містить ферменти, що розщеплюють усі поживні речовини: ліпази — розщеплюють жири, трипсин — розщеплює білки, амілази — розщеплюють складні вуглеводи.

 

Слинні залози відкриваються у ротову порожнину. У слині, що виробляється слинними залозами є ферменти, що розщеплюють вуглеводи. Наприклад, ферменти мальтаза та птіалін розщеплюють крохмаль, що міститься у їжі, до глюкози.

 

Безліч дрібних залоз містяться у слизовій шлунку і тонкого кишечника — це залози слизової оболонки. Секрети залоз містять травні ферменти, що забезпечують гідроліз поживних речовин. 

 

Шлунково-кишковий тракт побудований таким чином, що їжа по ньому може просуватися в одному напрямку: від ротової порожнини до ануса. Тому людина може продовжувати харчуватися у той час, коли з'їдене раніше ще перетравлюється.
 
У травному тракті відбувається:

• рухова: забезпечує захоплення їжі, її подрібнення (жування), змішування з травними соками, ковтання, переміщення їжі вздовж травного каналу та виділення неперетравлених решток назовні;
• секреторна: виділення ферментів та інших речовин у складі травних соків, слизу, а також гормонів, які регулюють діяльність травної системи. Є три основні групи ферментів : протеази — розщеплюють білки до амінокислот, ліпази — розщеплюють жири до жирних кислот і гліцеролу, амілази — розщеплюють складні вуглеводи до простих. Активність травних ферментів залежить від ряду чинників, серед яких температура, кислотність середовища;
• травлення: забезпечує розщеплення складних молекул на їхні складові під дією травних ферментів;
• всмоктування: забезпечує перехід води, мінеральних речовин, вітамінів і продуктів розщеплення молекул білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот у кров або лімфу;
• видільна: полягає у виведенні з організму продуктів травлення, здебільшого не потрібних організму;
• регуляторна: виділення гормонів;
• захисна: знешкодження печінкою отруйних речовин.