Своє ставлення до конкретних або уявних предметів чи подій людина виражає за допомогою емоцій — суб’єктивних (особистісних) переживань, у яких виявляється ставлення людини до довколишнього світу і до себе в конкретний момент часу та/або ситуації.
Емоції — короткочасні, автоматичні прихофізіологічні реакції на внутрішні чи зовнішні стимули, що відображають суб'єктивне ставлення до подій. Вони допомагають оцінити значущість ситуації, сигналізують про задоволення потреб (радість, гнів, страх) та спонукають до дій. Основні функції емоцій включають сигнальну, регулювальну та комунікативну.
Розрізняють:
- базові (фундаментальні) емоції (радість, сум, гнів, страх, огида, здивування) — це вроджені універсальні для всіх культур психофізіологічні реакції, які швидко виникають і сигналізують про задоволення або незадоволення потреб;
- складні (надбані) емоції — це вторинні почуття, що виникаєть під впливом соціального досвіду, мислення та пам'яті (презирство, розчарування, зловтіха, провина, сором, кохання). Ці емоції формуються під час розвитку людини та залежать від контексту.
За знаком емоції поділяють на:
- позитивні — приємні внутрішні відчуття та реакції, що виникать як позитивна оцінка подій. Вони підвищують енергію, покращують настрій, сприяють внутрішній, психологічній гармонії; спонукають до діяльності і досягнення корисного результату, поліпшують здоров'я та подовжують життя (радість, задоволення, захоплення, натхнення, симпатія, кохання тощо);
- негативні — природні психофізіологічні реакції на неприємні події, незадоволення потреб або загрози. Вони сигналізують про проблеми, допомагають адаптуватися, мобілізуватися або вказують на порушення цінностей. Вони погіршують здоров'я, негативно вливають на відносини з оточуючими, шкідливі для людини (роздратування, гнів, сум, огида, образа, розпач, тривога, страх);
- нейтральні — психологічний стан спокою, відсутності сильного емоційного заряду (позитивного чи негативного). Вони функціонують як баланс, допомагаючи орієнтуватися в ситуації без стресу чи ейфорії (цікавість, очікування, здивування, байдужість);
- амбівалентні — одночасне переживання протилежних почуттів (неузгоджені, суперечливі емоції. Наприклад, любов і ненависть до однієї людини, радість від нової пропозиції роботи, що супроводжується страхом перед відповідальністю або сумом через розставання зі старим колективом).
Емоції сформувалися впродовж еволюції не для того, щоб ми весь час були щасливими, а щоб мотивувати нас на дії, які сприяють виживанню.
Структури мозку, що входять в лімбічну систему, еволюційно старіші за кору великих півкуль (неокортексу), і тому емоційні реакції можуть відбуватися неусвідомлено. Лімбічна система, яка напряму отримує інформацію з першої сигнальної системи, може запускати миттєву реакцію на небезпечний сигнал навіть до того, як людина його усвідомить. Провідна роль у відчутті страху та реакції на нього належить мигдалині.
Емоції мають своє зовнішнє відображення у людини, переважно у зміні виразів обличчя (в міміці). Демонстрація своїх емоційних станів іншим членам спільноти є важливим елементом комунікації в групі, тому емоційні реакції люди добре розпізнають. Дослідники показували фотографії людей з виявами певних емоцій представникам різних культур (Східна Азія, Північна й Південна Америка) і пропонували визначити, які емоції на них виражені. Більшість опитаних, незважаючи на значні відмінності між цими культурами і, можливо, в різний спосіб, розпізнали основні емоції: страх, гнів, подив, радість. Завдяки цій здатності люди, що живуть у спільнотах, можуть інформувати інших про свій внутрішній стан або про важливі зовнішні події.
Увага — це психічний процес або особливо форма діяльності, що виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на певних об'єктах, явищах або діяльності при одночасному абстрагуванні від інших подразників. Вона забезпечує вибіркове сприйняття інформації, контроль за діяльністю та ефективність мислення. Це процес, у результаті якого отримана інформація стає доступною для аналізу, тобто доходить до свідомості.
Людина може свідомо підсилювати значення тих чи інших стимулів, реагувати не тільки автоматично, але й цілеспрямовано задля вирішення конкретних задач. Стійкість уваги підвищується за активного осмислення — зосередження.
Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження від подразників у певній ділянці кори. Згідно із сучасними нейробіологічними дослідженнями у корі півкуль людини існує дві нейронних мережі уваги — дорсальна та вентральна, що розташовані у лобній, тім’яній частках півкуль, взаємодіють між собою та забезпечують контроль уваги.
За критерієм діяльності розрізняють:
- сенсорна увага — вид зовнішньої уваги, що виявляється у вибірковій спрямованості та зосередженості свідомості на сприйнятті сигналів, об'єктів чи явищ навколишнього світу через органи чуття (зорові, слухові, тактильні);
- інтелектуальна увага — вид внутрішньої уваги, що полягає у зосередженні свідомості на власних думках, образах, переживаннях та процесах пам'яті. Вона забезпечує аналіз внутрішньої психічної діяльності, а не зовнішніх об'єктів;
- моторна увага — вид уваги, зосереджений на здійсненні та контролі фізичних рухів, дій або рухових актів. Вона відповідає за точність, координацію та свідоме керування рухами тіла під час виконання певних завдань.
За походженням розрізняють:
- мимовільну (пасивну) увагу — не залежить від волі та свідомості, виникає спонтанно, без будь-яких зусиль свідомості з боку людини, реагуючи на гучні звуки чи яскраві події;
- довільну (активну) увагу — виникає внаслідок свідомо поставленої мети і потребує певних вольових зусиль для зосередження на чомусь;
- післядовільна увага — виникає після довільної, коли людина настільки захоплена діяльністю, що зосередженість підтримується без вольових зусиль.
Уміння керувати увагою, емоціями та вчинками люди набувають у процесі виховання.
Джерела:
Біологія: підруч. для 8-го кл. закл. заг. серед. освіти / Балан П., Козленко О., Кулініч О., Юрченко Л., Остапченко Л. — Київ: Генеза, 2025. с. 270-273.
Біологія: підруч. для 8-го кл. закл. заг. серед. освіти / Міщук Н., Жирська Г., Степанюк А., Барна Л. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2025. с. 238-239.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Тагліна О., Самойлов А., Утєвська О., Довгаль Л. — Київ-Харків: Ранок, 2025. с. 239-240.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Горобець Л., Кокар Н., Кравець І., Лойош Г., Глодан О. — Тернопіль: Астон, 2025. с. 266-267.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Задорожний К., Ягенська Г., Павленко О., Додь В. — Київ: Освіта, 2025. с. 220-223.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Соболь В. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2025, с. 238-239.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Андерсон О., Чернінський А., Вихренко М., Андерсон А. — Київ: Школяр, 2025, с. 200-201.