1. Імунодефіцит

Захисні реакції організму людини, спрямовані на забезпечення його імунітету, надзвичайно різноманітні. Але трапляються випадки порушення певних ланок цієї складної та цілісної системи. Унаслідок цього послаблюється або втрачається здатність організму протистояти збудникам різних захворювань та зберігати свою біологічну цілісність. Так виникає стан імунодефіциту (або імунної недостатності).

У разі імунодефіциту в людини можуть розвиватись захворювання, яких не спостерігають у здорових людей. Якщо людина мала хронічні захворювання, імунодефіцит може загострювати їх перебіг. Імунодефіцит може бути пов’язаний з порушенням функціонування різних ланок імунітету людини: як клітинного (зниження кількості певних типів лейкоцитів), так і гуморального (порушення синтезу антитіл, інших захисних білків).

За імунодефіциту організм втрачає здатність чинити опір захворюванням. Розрізняють первинні та вторинні імунодефіцитні стани. Первинний імунодефіцит може бути викликаний спадковими чинниками, що спричиняють порушення розвитку і функціонування клітин імунної системи. Вторинний імунодефіцит спричиняють забруднення довкілля, іонізуюче випромінювання, стреси, перевтома, неякісне харчування, гіповітаміноз. Часто він є ускладненням інших інфекційних захворювань. Вторинний імунодефіцит може виникати внаслідок крововтрат, опіків, травм, тривалого вживання ліків (зокрема, антибіотиків), наркотиків.

Існують різноманітні засоби і методи, за допомогою яких впливають на діяльність імунної системи. Їх називають імунокорекцією. Методи і засоби імунокорекції використовують як для профілактики, так і для лікування хвороб, пов’язаних з порушенням функцій імунної системи.

Стимулювальну імунокорекцію використовують здебільшого для активації ослаблених функцій імунітету при вторинних імунодефіцитах, інфекціях та пухлинах. Для цього застосовують лікарські препарати, спрямовані на підсилення імунної відповіді.

 

Пригнічувальна імунокорекція спрямована на цілеспрямоване ослаблення надмірно активних ланок імунної системи (наприклад, при аутоімунних захворюваннях або для запобігання відторгенню трансплантатів) за допомогою специфічних медикаментів, щоб відновити її баланс та нормальне функціонування.

 

Замінна імунокорекція застосовується для компенсації дефіциту певних компонентів імунної системи (антитіл, клітин, імуноглобулінів), коли імунна система не може сама виробляти необхідні речовини або функціонувати належним чином. Проте таке заміщення є тимчасовим і вимагає постійного повторення. Щоб заміщення мало тривалий ефект, здійснюють трансплантацію кісткового мозку. Для запобігання порушенням імунної системи та розвитку інфекцій, а також для зміцнення імунітету використовують імуномодулятори — група препаратів, які можуть впливати на загальну здатність імунної системи до захисту організму. Ними можуть бути лікарські засоби різного походження (синтетичні, отримані з рослин, тваринних тканин, а також дріжджові та мікробні речовини). Вони мають різноспрямовану дію на імунну систему залежно від її стану.

 

Імуномодулятори — лікарські препарати, які коригують активність імунної системи, посилюючи її (імуностимулятори, наприклад, при інфекціях) або пригнічуючи (імуносупресори, наприклад, при аутоімунних захворюваннях або після трасплантації, щоб організм не сприймав їх як чужорідні й не відторгав). Це також застосовують і під час вагітності, якщо організм матері починає сприймати плід, як дещо чужорідне й намагається його відторгнути. Слід пам’ятати, що організм людини під час застосування препаратів, які пригнічують активність імунної системи, стає надзвичайно вразливим до різних захворювань. Тому їх застосовують лише в тих випадках, коли без цього не можна обійтися.

Імунотерапія — сукупність лікувальних заходів, які впливають на роботу імунної системи, зокрема на нормалізацію її функцій. В імунотерапії застосовують різні імунобіологічні препарати (сироватки, вакцини, препарати, створені на основі інтерферонів тощо).