1. Віруси

Віруси не мають клітинної будови, тому вони належать до неклітинних форм життя.

Віруси не здатні синтезувати самостійно власні сполуки та забезпечувати себе енергією. Для цього вони використовують ресурси тієї клітини, у якій вони паразитують. 

 

Життєвий цикл будь-якого вірусу складається з двох фаз: позаклітинної, яка відбувається за межами клітини-хазяїна. Це інертний, спочиваючий стан у вигляді віріона, де вірус не проявляє жодних ознак життєдіяльності. Внутрішньоклітинна фаза вірусу відбувається всередині клітини-хазяїна. Це етап, коли вірус активно розмножується, використовуючи ресурси клітини-хазяїна для синтезу власних компонентів та збирання нових вірусних частинок.

Усі віруси — внутрішньоклітинні паразити людини, тварин, рослин, грибів або бактерій, які здатні спричиняти різні захворювання.

 

Усі ознаки живого віруси виявляють лише тоді, коли потрапляють у клітину організму-хазяїна. Для свого розмноження вони використовують будівельний матеріал та енергію клітини-хазяїна. За межами клітин людини, тварин, рослин, грибів і бактерій вірусні частинки не виявляють жодних ознак живого. Вірусні частинки зазвичай мають надзвичайно дрібні розміри, тому для їхнього дослідження використовують електронні мікроскопи, здатні збільшувати зображення у сотні тисяч разів.

 

Будь-яка вірусна частинка, її називають віріоном, складається з оболонки та однієї або декількох молекул нуклеїнових кислот. Оболонка оточує та захищає генетичну інформацію вірусів. Оболонка одних (капсид) складається лише з білкових молекул. Їх називають простими вірусами (як-от у вірусу поліомієліту). Оболонка складних вірусів складається з двох шарів: внутрішнього білкового капсиду, (захищає генетичний матеріал) та зовнішньої ліпідної оболонки, яка походить з плазматичної мембрани клітини-хазяїна і допомагає вірусу прикріплюватися до клітини (наприклад, ВІЛ, віруси грипу, коронавірус). Молекули нуклеїнових кислот, які оточує оболонка, є носіями спадкової інформації про будову та властивості того чи іншого виду вірусів.

 

 

Шляхи інфікування організму людини вірусами. 

 

Віруси можуть уражати різні органи та системи органів людини:

Віруси, які уражують дихальні шляхи, переважно передаються повітряно-крапельним шляхом: органи травлення — з їжею та водою (наприклад, вірус гепатиту А); ті, які уражують шкіру – через слизові
оболонки (віруси герпесу, віспи, папіломи). Є віруси, які передаються через кров кровосисними комахами чи кліщами (віруси жовтої гарячки, кліщового енцефаліту), під час переливання крові або хірургічних операцій (вірус гепатиту \(В\), ВІЛ). Для деяких вірусів можливий статевий шлях передачі (вірус герпесу, ВІЛ). Віруси можуть бути причиною ракових пухлин (наприклад, вірус гепатиту В).