Живі системи мають загальні ознаки:
1. Єдність хімічного складу свідчить про єдність і зв'язку живої та неживої матерії.
Приклад:
до складу живих організмів входять ті самі хімічні елементи, що і в об'єкти неживої природи, проте в інших кількісних співвідношеннях (тобто живі організми мають здатність виборчого накопичення і поглинання елементів). Більше \(90\) % хімічного складу припадає на чотири елементи: С, O, N, H, які беруть участь в утворенні складних органічних молекул (білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, ліпідів).
2. Клітинна будова (єдність структурної організації) — найменша складова частина всіх живих організмів, яка може жити самостійно, рости та розмножуватися. Усі існуючі на Землі організми складаються з клітин. Поза клітиною життя немає.
3. Обмін речовин (відкритість живих систем). Усі живі організми являють собою «відкриті системи», у яких відбуваються хімічні і фізичні процеси, які забезпечують їхнє життя, ріст, самооновлення та зв'язок із навколишнім середовищем.
Відкритість системи — властивість усіх живих систем, пов'язане з постійним надходженням енергії ззовні і видаленням продуктів життєдіяльності (організм живий, поки у ньому відбувається обмін речовинами і енергією з навколишнім середовищем).
Обмін речовин — сукупність біохімічних перетворень, що відбуваються в організмах та інших біосистемах.
Обмін речовин складається з двох взаємопов'язаних процесів: синтезу органічних речовин (асиміляції) в організмі (за рахунок зовнішніх джерел енергії — світла та їжі) і процесу розпаду складних органічних речовин (дисиміляції) з виділенням енергії, яка потім витрачається організмом. Обмін речовин забезпечує сталість хімічного складу у нескінчено мінливих умовах навколишнього середовища.
4. Самовідтворення (репродукція) — здатність живих систем відтворювати собі подібних. Здатність до самовідтворення є найважливішою властивістю усіх живих організмів. В її основі лежить процес подвоєння молекул ДНК з подальшим поділом клітин.
5. Саморегуляція (гомеостаз) — підтримання сталості внутрішнього середовища організму у нескінчено мінливих умовах навколишнього середовища. Будь-який живий організм забезпечує підтримання гомеостазу (сталості внутрішнього середовища організму). Стійке порушення гомеостазу веде до загибелі організму.
4. Самовідтворення (репродукція) — здатність живих систем відтворювати собі подібних. Здатність до самовідтворення є найважливішою властивістю усіх живих організмів. В її основі лежить процес подвоєння молекул ДНК з подальшим поділом клітин.
5. Саморегуляція (гомеостаз) — підтримання сталості внутрішнього середовища організму у нескінчено мінливих умовах навколишнього середовища. Будь-який живий організм забезпечує підтримання гомеостазу (сталості внутрішнього середовища організму). Стійке порушення гомеостазу веде до загибелі організму.
6. Розвиток і ріст. Розвиток живого представлено індивідуальним розвитком організму (онтогенезом) і історичним розвитком живої природи (філогенезом).
- У процесі індивідуального розвитку поступово і послідовно проявляються індивідуальні особливості організму і відбувається його ріст (усі живі організми ростуть протягом свого життя).
- Результатом історичного розвитку є загальне прогресивне ускладнення життя і усе різноманіття живих організмів на Землі. Під розвитком розуміють як індивідуальний розвиток, так і історичний розвиток.
7. Подразливість — здатність організму вибірково реагувати на зовнішні та внутрішні подразники (рефлекси у тварин; тропізми, таксиси у рослин).
8.Спадковість і мінливість є факторами еволюції, оскільки завдяки їм виникає матеріал для відбору.
- Мінливість — здатність живих організмів набувати нових ознак і властивостей у результаті впливу зовнішнього середовища і/або змін спадкового апарату (молекул ДНК), через що між особинами одного виду виникають відмінності.
- Спадковість — здатність живого організму передавати свої ознаки, властивості та особливості розвитку нащадкам, завдяки чому зберігається подібність між батьками і дітьми. Передача інформації відбувається за допомогою генів, які містяться в ДНК. Нащадки отримують будову тіла, роботу органів та властивості, подібні до батьківських.
9. Здатність до адаптації — у процесі історичного розвитку і під дією природного відбору організми притосовуються до умов навколишнього середовища (адаптації). Організми, що не володіють необхідними притосуваннями, вимирають.
10. Цілісність (безперервність) і дискретність (переривчастість). Життя є цілісним, і в той самий час дискретним. Ця закономірність є характерною як властивостями, так і функціям.
Цілісність (або безперервність) життя — це фундаментальна властивість живої природи, яка полягає в існуванні безперервного зв'язку між усіма поколіннями живих організмів від моменту виникнення життя на Землі до сьогодення. Цей процес забезпечується збереженням і передачею генетичної інформації, завдяки чому життя не переривається, попри смерть окремих особин чи навіть вимирання цілих видів.
Дискретність (переривчастість) життя — це фундаментальна властивість живих систем, яка полягає в тому, що будь-який живий організм або біологічна система складається з окремих, відокремлених частин (клітин, органів, організмів чи видів), які водночас утворюють єдине ціле.
Будь-який організм являє собою цілісну систему, яка у той самий час складається з дискретних одиниць — клітинних структур, клітин, тканин, органів, систем органів.
Органічний світ є цілісним, оскільки усі організми і процеси, що відбуваються у ньому є взаємопов'язаними. У той самий час він є дискретним, оскільки складається з окремих організмів.
Окремі властивості, перераховані вище, можуть бути притаманними і неживій природі.
Отже, усі перераховані вище властивості характерні для живих організмів лише у своїй сукупності.
Окремі властивості, перераховані вище, можуть бути притаманними і неживій природі.
Приклад:
для живих організмів характерною ознакою є ріст, але ж і кристали ростуть! Хоча цей ріст не має тих якісних і кількісних параметрів, які притаманні росту живих організмів.
Приклад:
для палаючої свічки характерні процеси обміну і перетворення енергії, але вона не здатна до саморегуляції і самовідтворення.
Отже, живі об'єкти відрізняються від неживих:
- клітинною будовою;
- обміном речовин;
- здатністю до активної регуляції свого складу та функцій;
- здатністю до росту;
- здатністю до розмноження;
- здатністю до різних форм руху;
- подразливістю;
- пристосовуваністю до середовища.
Джерела:
Біологія: підруч. для 9-го кл. зал. заг. серед. освіти / Горобець Л., Кравець І., Лойош Г., Абрат О., Мердух І. — Тернопіль: Астон, 2026. с. 5.
Біологія: підруч. для 9-го кл. зал. заг. серед. освіти / Соболь В. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2025, с. 5-7.
Біологія: підруч. для 9-го кл. закл. заг. серед. освіти / Балан П., Козленко О., Кулініч О., Юрченко Л., Остапченко Л. — Київ: Генеза, 2026. с. 4-6.
Біологія: підруч. для 9-го кл. зал. заг. серед. освіти / Тагліна О., Самойлов А., Утєвська О., Довгаль Л. — Київ-Харків: Ранок, 2026. с. 16-21.
Біологія: підруч. для 9-го кл. зал. заг. серед. освіти / Задорожний К., Ягенська Г., Додь В. — Київ: Освіта, 2026. с. 6-10.
Біологія: підруч. для 8-го кл. зал. заг. серед. освіти / Андерсон О., Вихренко М., Чернінський А. — Київ: Школяр, 2026, с. 5-7.