Більшість оксидів і відповідних їм гідратів є безбарвними сполуками, тому не завжди можна визначити їх наявність, або розрізнити кислоти і основи «на око». Для виявлення кислот і основ у розчинах використовують індикатори — складні органічні сполуки (або їхні суміші), які змінюють своє забарвлення в залежності від наявності кислот або основ у розчинах.  
Індикатори — речовини, які змінюють колір залежно від середовища розчину.
Середовище може бути кислотним (кислим, наявність кислот), нейтральним (чиста вода) і лужним (розчин лугів).
 
В якості індикаторів найчастіше на практиці використовують:
  • метилоранж;
  • лакмус;
  • фенолфталеїн;
  • універсальний індикаторний папірець.
 
Метилоранж у водному розчині (у нейтральному середовищі) має помаранчеве (оранжеве) забарвлення, лакмус — фіолетове.
 
У розчинах кислот і метилоранж, і лакмус набувають червоного кольору.  
 
Згадаємо правила змішування кольорів. З яких двох кольорів при змішуванні можна отримати помаранчевий? З червоного і жовтого. Дійсно, у розчинах основ (лугів) метилоранж набуває жовтого забарвлення.
 
Червоний і синій кольори при змішуванні дають фіолетовий. Лакмус у розчинах основ стає синім.
 
Обидва індикатори більш зручні на практиці для визначення кислого середовища.
 
Фенолфталеїн є індикатором на лужне середовище. Лише у ньому він набуває яскраво малинового (або рожевого) забарвлення. В інших середовищах він є безбарвним.
 
Забарвлення деяких індикаторів за наявності кислот і основ у воді:
  
індикатори.png
 
Індикатори використовують переважно розчиненими — у воді або спирті.  Зручніше використовувати індикаторний папір — фільтрувальний папір, просочений розчином індикатора, а потім висушений. У продаж він потрапляє у вигляді набору тоненьких смужечок із друкованою шкалою для порівняння.
 
індикаторний папір.png
Універсальний індикаторний папір
Джерела:
Хімія: підруч. для 8-го кл. закл. заг. серед. освіти / Григорович О., Недоруб О. — Київ, Харків: Ранок, 2025. с. 125-126.
Хімія: підруч. для 8-го кл. закл. заг. серед. освіти / Мідак Л., Кузишин О., Пахомов Ю., Буждиган Х. — Тернопіль: Астон, 2025. с. 136.