2. Умови виникнення та припинення горіння

Важливою умовою для виникнення горіння є контакт горючої речовини з киснем. Якщо в закритому просторі горить певна речовина, то кисень швидко  витрачається й горіння може припинитися. Тому для підтримання безперервного горіння у вогнище має надходити повітря зі свіжими «порціями» кисню.

 

Наприклад, ковалі, металурги та скловари спеціальними міхами спрямовують  повітря або чистий кисень у вогнище, аби інтенсифікувати горіння, а отже,  підвищити температуру  полум’я. Аби розпалити багаття чи загасле вугілля, на  дрова (вугілля) нагнітають повітря

 

Ще однією умовою горіння є те, що речовина має бути нагріта до температури займання. Навіть якщо речовина здатна горіти, вона може не зайнятися, доки її  не нагріти до певної температури. Наприклад, папір займається в повітрі за нагрівання до \(230\) °С, а бензин треба нагріти до \(300\) °С. Зазвичай для досягнення температури займання речовину нагрівають (підпалюють сірником тощо). Якщо речовина вже зайнялася, вона продовжує горіти самостійно, оскільки під час горіння виділяється велика кількість теплоти, яка  нагріває наступні порції речовини.

 

Температура займання деяких речовин наближена до кімнатної. Такі речовини  займаються в повітрі самі по собі, без нагрівання. Це явище називають самозайманням. 

До самозаймистих речовин належить білий фосфор, тому його не можна зберігати на  повітрі, а лише під шаром води.

Часто для гасіння вогню використовують воду. Але є речовини, які не можна гасити водою, до прикладу, бензин, гас тощо. Вони легші за воду, тому в разі спроби загасити їх водою спливають на поверхню й продовжують горіти, поширюючи полум’я на сусідні ділянки. Не можна також гасити водою пожежу, спричинену несправним електрообладнанням.