1. Повітря

Навколо нашої планети існує газувата оболонка, яку називають атмосферою. Усі ми живемо на «дні» цього повітряного океану. Загальну товщину атмосфери вважають близько \(1000\) км, але більшість газів міститься в шарі заввишки не більше \(100\) км від поверхні Землі, які називають щільними шарами атмосфери.  

 

Повітрям зазвичай називають ту частину атмосфери, що є природним  середовищем існування організмів, зокрема, людини, — це приземний шар заввишки близько \(5\) км.

 

Повітря — це складна суміш близько \(15\) різних газів. Основними компонентами повітря є азот, кисень і аргон. Інші компоненти повітря — це  вуглекислий газ, неон, гелій, метан тощо. Склад повітря дещо змінюється  залежно від місцевості, погодних умов і висоти над рівнем моря. Приміром, водяної пари в повітрі у вологу й теплу погоду більше, ніж у суху й холодну.
Вуглекислий газ утворюється внаслідок процесів горіння та дихання, тому в повітрі великих міст його більше, ніж над лісами й морями. Унаслідок гниття в повітрі з’являється гідроген сульфід $H_{2}S$ (сірководень).
Об’ємні частки азоту й кисню в повітрі в різних місцевостях майже постійні. Але з  підйомом вище від рівня моря число молекул кисню й азоту в одиниці об’єму  повітря потроху  зменшується. 

 

Саме тому під час подорожі високо в горах важче дихати. У верхніх, дуже  розріджених шарах атмосфери кисню майже немає. У зачинених і  непровітрюваних приміщеннях (там, де є люди) внаслідок дихання може  накопичуватися багато вуглекислого газу. Повітря, що містить понад \(0,1\) % вуглекислого газу, стає небезпечним для людини. Тому слід регулярно провітрювати приміщення.