Величини
Будь-яка комп’ютерна програма оперує певними величини. Так, у програмі обчислення шляху, подоланого автомобілем за певний час, будуть використані такі величини, як швидкість руху, час, шлях.
Величина — це окремий інформаційний об’єкт (число, символ, рядок тощо).
Характеристики величини
Кожна величина характеризується розміром виділеної пам’яті для зберігання, назвою (ідентифікатором), типом і значенням.
Назва величини (ідентифікатор) в Python має починатися з алфавітного символу чи знака підкреслення і може містити алфавітно-цифрові символи і знак підкреслення. Назва не повинна збігатися з назвою ключових слів мови Python (if, def, while тощо).
Кожна величина належить до певного типу
Тип величини визначає множину допустимих значень величини і операції, які можна виконувати над цими значеннями.
Python є мовою з динамічною типізацією. Він визначає тип даних змінної, виходячи з значення, яке їй присвоєно. При присвоєнні цілого числа Python автоматично визначає тип змінної як int. Щоб визначити змінну як об'єкт float, їй присвоюється дробове число, в якому роздільник цілої і дробової частини є точка.
Об’єкти та змінні
В Python усі величини є об’єктами певного класу. Так, число 7 — це об’єкт, який належить класу (типу) int. Для оперування величинами створюються змінні.
Змінні в Python є іменами, які посилаються на значення в пам’яті комп’ютера.
Значення — характеристика величини, яка може багаторазово змінюватися в процесі опрацювання інформації. Щоб створити змінну в Python, необхідно дати їй назву й присвоїти значення. Загальний вигляд команди присвоєння: А = В, де А — назва змінної, В — константа, змінна або вираз.
Рис.1
Змінну часто порівнюють зі скринькою, в якій зберігається значення величини. Змінні в Python більше схожі на ярлики, що прикріплюються до об’єктів із простору імен інтерпретатора Python (рис.1).
Приклад:
Створимо змінну a: а = 7
Змінна a — це посилання на об’єкт, який містить значення 7.
Можна створити декілька змінних, що посилаються на один і той самий об’єкт:
а = b = c = 7
Основні типи даних у Python
1. Цілі числа (int) 🔢Використовуються для представлення цілих чисел, як додатних, так і від'ємних, а також нуля (наприклад, 1, −5, 1000).
У Python int мають довільну точність, що означає, що вони можуть зберігати числа будь-якого розміру, обмеженого лише доступною пам'яттю комп'ютера.
2. Числа з плаваючою крапкою (float) 〰️
Використовуються для представлення дійсних чисел (наприклад, 3.14, −0.001, 2.0).
3. Логічний тип (bool) ✅/❌
Використовується для представлення логічних значень: True (істина) та False (хибність). Ці значення часто є результатом операцій порівняння або логічних операцій.
4. Рядки (str) 💬
Використовуються для представлення текстових даних (послідовності символів), наприклад, "Привіт", 'Python', "123". Вони можуть бути обмежені одинарними ('') або подвійними ("") лапками.
Рядки в Python є незмінними, тобто їх не можна змінити після створення.
Використання у проєкті констант (постійних величин)
У проєктах, крім змінних, часто використовують константи (постійні величини).
У мові програмування Python прийнято записувати імена констант (постійних величин) великими літерами.
Константа — це величина, значення якої не змінюється в ході виконання проєкту.
Наприклад, якщо потрібно створити проєкт для обчислення маси сосни, то потрібно знати її об’єм і густину. Це може бути важливим для визначення, які вантажівки та скільки їх потрібно для перевезення сосен на деревообробний завод. І якщо об’єм сосни може бути різним (змінна величина), то густина сосни є постійною величиною.
Значення густини можна знайти в таблиці густин речовин.
Відповідний фрагмент проєкту виглядатиме так:
RO = 520
v = float(input())
m = v * RO
Приклад:
Створимо математичну модель для цього проєкту:
вхідні дані: об’єм сосни V;
кінцеві результати: маса сосни m;
формула: m = rV, де r – густина сосни – константа, що дорівнює 520 кг/м³.
вхідні дані: об’єм сосни V;
кінцеві результати: маса сосни m;
формула: m = rV, де r – густина сосни – константа, що дорівнює 520 кг/м³.
RO = 520
v = float(input())
m = v * RO
print('m=', m)
Опрацювання даних числових типів
Цілі числа належать до класу int. Цілі числа можуть бути як завгодно великими, вони обмежуються лише доступною пам'яттю. Дійсні числа, або числа з плаваючою точкою належать до типу float. Число float може мати тільки 18 значущих символів. Тому, якщо число занадто велике або занадто мале, то його можна визначити в експоненційному запису.
Приклад:
Число після літери е вказує ступінь числа 10, на яке треба помножити основне число 3.9:
x = 3.9e3
print(x) # 3900.0
x = 3.9e-3
print(x) # 0.0039
x = 3.9e3
print(x) # 3900.0
x = 3.9e-3
print(x) # 0.0039
Під час розробки програми може виникнути необхідність перетворення значення одного типу даних на значення іншого типу: перетворити уведений рядок на числове значення, дробове число перетворити на ціле тощо. Для перетворення типів призначені такі функції:
-
float() — створює дробове число з рядка або цілого числа;
-
int() — створює ціле число з рядка або дробового числа. Під час перетворення дробового числа воно не округлюється, а лише відкидається дробова частина;
-
str() — створює рядок із числа..
Приклад:
Проаналізуй приклади застосування функцій перетворення типів для різних аргументів, наведені в таблиці:
Математичні оператори
Під час запису в тексті програми арифметичних виразів потрібно дотримуватися правил лінйного запису.
-
Вираз має бути записаний у вигляді лінійного ланцюжка символів.
-
Не можна опускати знак операції множення.
-
Порядок виконання операцій одного пріоритету регулюється дужками.
Змінній \(a\) присвоїти значення виразу .
Виведення дійсних чисел
Для підвищення наочності даних, що виводяться програмою, можна задавати кількість десяткових знаків, які будуть записуватися після десяткової крапки, за допомогою методу format():
"{:<загальна кількість знаків>.<кількість десяткових знаків>f}".format(number)
Проаналізуйте синтаксис форматованого виведення: у лапках, між фігурними дужками указана двокрапка, після якої записуються \(2\) цілих числа, розділені крапкою — загальна кількість знаків у числі і кількість десяткових знаків в дробовій частині числа. Далі слідує літера \(f\), яка вказує на тип виводимого значення (\(float\)). Після лапок ставиться крапка і записується виклик методу \(format\) з указанням виводимого значення.
Приклад:
Проаналізуємо вигляд виводимого числа при різних значеннях параметра <кількість десяткових знаків>. Загальну кількість знаків , що відводиться на виведення числа, можна не вказувати, тоді слід у фігурних дужках поставити крапку одразу після двокрапки.
number = 23.8589578
print("{:.3f}".format(number)) # 23.859
print("{:.4f}".format(number)) # 23.8590
Виконаємо програму, що виводить частку від ділення двох чисел. Результат від ділення 20 на 7 дорівнює 2,857142857142857. При виведенні по формату {:.3f} на вкладці виведення отримуємо с = 2.857.
Зверніть увагу: в лапках перед фігурними дужками, в яких задано формат, додано рядок «с=».
a = int (input ('a='))
b = int (input ('b='))
c = a / b
print ('c={:.3f}'.format (c))
Джерела:
Інформатика : підруч. для 8 кл. закл. загал. серед. освіти / [О. О. Бондаренко, . В. Ластовецький, О. П. Пилипчук, Є. А. Шестопалов]. — Харків : Вид-во Ранок», 2025
Інформатика : підруч. для 8-го кл. закл. заг. серед.освіти / Й. Ривкінд та ін. — Київ : Генеза, 2025