1. Двійкове кодування повідомлень

За допомогою кодування звук музичного інструменту можна представити у вигляді нот, а розмову людей подати як текстовий запис певним алфавітом. У \(1844\) році для передавання даних телеграфом почали використовувати кодування азбукою Морзе, яку назвали на честь розробника Семюела Морзе (\(1791\)—\(1872\) рр.). Для кодування текстових повідомлень азбука Морзе містить тільки \(2\) сигнали: крапка і тире.

Азбука Морзе є чудовим прикладом двійкового кодування.

 

У сучасних технічних засобах також використовують двійкове кодування. Уся інформація в комп'ютерах представлена у вигляді тільки двох цифр: \(0\) та \(1\). У двійковому коді такого повідомлення цифру \(0\) або \(1\) називають біт (англ. binary digit — двійковий знак).

За допомогою одного біта можна закодувати певне повідомлення. Наприклад, сигнал пішохідного світлофора: червоний — \(0\) або зелений — \(1\).

Із двома бітами можна закодувати вже \(4\) ($2^2$) повідомлення (00, 01, 10, 11), а із восьми бітів можна скласти $2^8$ = 256 кодів, що відповідає кількості кодів у таблиці кодування символів Windows—1251. Отже, для того, щоб закодувати \(1\) символ українського чи англійського алфавіту, необхідно \(8\) бітів.

Якщо двійковий код повідомлення — це повідомлення, яке отримують після двійкового кодування, то його довжина — це кількість байтів у його двійковому коді. Для вимірювання довжини двійкового коду повідомлення використовують кратні одиниці вимірювання.