1. Будова скелетних м'язів

Кісткова і хрящова тканина утворюють тільки каркас тіла — скелет, який сам по собі рухатись не може. Рухи всього тіла (біг, ходьба, плавання, стрибки) або окремих його частин (наприклад, рухи голови, пальців) забезпечують скорочення і розслаблення скелетних м’язів. Крім руху, ці м’язи підтримують також певне положення всього тіла або окремих його частин, поставу (наприклад, під час сидіння чи стояння).

 

В організмі людини налічується близько \(600\) скелетних м'язів. М'язи дорослої людини становлять близько \(44\) % загальної маси тіла: у чоловіків — \(40\) - \(50\) %, у жінок — \(30\) %.

Особливості будови скелетних м’язів. Як ви пам’ятаєте, скелетні м’язи належать до посмугованих. Будь-який скелетний м’яз утворений групами видовжених м’язових волокон, зібраних у пучки. Такі пучки можуть включати тисячі м’язових волокон, з’єднаних між собою прошарками сполучної тканини. У цій сполучній тканині розташовані кровоносні судини та нерви. Кровоносна система постачає скелетним м’язам поживні речовини та кисень, що використовуються для отримання енергії, необхідної для забезпечення їхньої роботи.

 

Отже, м’язове волокно є одиницею будови скелетних м’язів. Сполучнотканинні прошарки на кінцях м’язів переходять у сухожилля м’яза, за допомогою якого він кріпиться до кістки або до шкіри (як-от мімічні м’язи).

 

Зверху кожний м’яз укритий тонкою сполучнотканинною оболонкою — фасцією. Фасції відокремлюють один м’яз від іншого, що робить можливим їхнє незалежне скорочення. М’язи прикріплюються до кісток, уплітаючись у них волокнами сполучної тканини або за допомогою сухожилля — щільного тяжу сполучної тканини. Сухожилля, яким м’яз бере початок від кістки-опори, — це головка м’яза (це найтовща, або найближча до суглоба частина м'яза). А те сухожилля, яким він прикріплюється до іншої кістки-важеля, — хвіст м’яза. Частина м’яза, що скорочується завдяки м’язовій тканині, називається черевце. При скороченні м'язове черевце коротшає, а сухожилля тягне за собою кістку, виконуючи роль важеля при здійсненні рухів.

 

Основний об’єм м’язових волокон становлять скорочувальні елементи — міофібрили. Це волокнисті білкові нитки, що утворюють м'язові органели. Вони складаються з багатьох однакових поздовжніх сегментів, відокремлених один від одного мембранами. У кожному сегменті впорядковано розташовані тонкі й товсті нитки. Тонкі складаються зі скоротливого білка актину, а товсті — з іншого скоротливого білка міозину (під мікроскопом вони виглядають як затемнені ділянки).

Ділянки перекриття актинових і міозинових ниток під світловим мікроскопом мають вигляд темних смуг. Між ними розташована світліша ділянка, у якій є лише білок міозин. Світлими є також ділянки сусідніх сегментів, що містять лише актинові нитки. Саме чергування темних і світлих дисків у міофібрилах зумовлює посмугованість скелетних м’язів. М’язове скорочення супроводжується виділенням значної кількості теплоти. Це важливо для підтримання нормальної температури тіла.

 

Отже, скелетний м'яз являє собою складну конструкцію, яка включає: