2. Види кісток

Усі кістки скелета за будовою, походженням і виконуваними функціями ділять на трубчасті, губчасті, плоскі, змішані, сесамоподібні та повітроносні кістки.

 

Трубчасті довгі кістки становлять основу кінцівок і виконують функцію важелів, які рухають м’язи. У них розрізняють видовжену середню частину — тіло — та два розширені кінці — головки. У трубчастих довгих кісток довжина значно переважає товщину, звідки й походить їхня назва. Це, наприклад, кістки кінцівок: плеча, передпліччя, стегна, гомілки. 

Головки трубчастих кісток (стегнової, плечової тощо) містять компактну речовину, під якою розташована губчаста. Тіло трубчастих кісток має порожнину, заповнену жовтим кістковим мозком — багатою на жир пухкою сполучною тканиною. За певних умов цей жир використовується для енергетичних потреб. Трубчаста будова довгих кісток забезпечує їхню міцність і легкість. У тілі трубчастих кісток переважає компактна речовина. Між головками та тілом довгих трубчастих кісток є хрящові пластинки. Їхні клітини у дітей і молодих людей (приблизно до \(20\) років) здатні до поділу, завдяки чому кістки ростуть у довжину. Згодом у клітинах хрящових пластинок відкладаються мінеральні солі й вони втрачають здатність до поділу. Так кісткова тканина поступово заміщує хрящову. Під впливом навантажень кісткова тканина здатна перебудовуватися. Що більше та триваліше навантаження на кістки, то активніше оновлюється в них кісткова тканина і вона міцнішає.

 

Трубчасті короткі кістки розміщуються в тих частинах скелета, де вони повинні одночасно зберігати високу рухливість і витримувати велике навантаження. Це, наприклад, фаланги пальців, кістки плесна, п’ястка, які входять до складу скелета верхніх і нижніх кінцівок.

Ззовні кістка, за винятком суглобових поверхонь, укрита оболонкою — окістям. Це тонкий, але дуже щільний шар волокнистої сполучної тканини, який зрісся з кістковою тканиною. Окістя містить багато кровоносних і лімфатичних судин, нервових закінчень. Тому ушкодження окістя може бути досить болючим. Клітини внутрішнього шару окістя здатні ділитися й утворювати нові клітини кісткової тканини. Завдяки цьому кістка поступово потовщується. У разі переломів кісток клітини окістя починають активно ділитися і забезпечують їхнє зростання.

 

Отже, окістя забезпечує живлення кісток, їхнє потовщення, а також зростання після переломів. Гладенькі суглобові поверхні кісток, вільні від окістя, вкриває суглобовий хрящ (його називають гіаліновим).

 

Губчасті кістки складаються переважно з губчастої кісткової тканини, вкритої тонким шаром компактної речовини. Ці кістки містять червоний кістковий мозок, що забезпечує функцію кровотворення. Вони становлять основу кінцівок і виконують функцію важелів, які рухають м'язи. Серед них розрізняють довгі (ребра, грудина) та короткі (кістки зап’ястка та передплесна). Системи губчастих кісток пружинять і зменшують навантаження на скелет під час рухів (ходьба, піднімання вантажу).

Плоскі кістки — кістки, ширина яких переважає над товщиною для захисту внутрішніх органів. Так само як і губчасті, побудовані переважно з губчастої речовини, вкритої тонким шаром компактної. Це, наприклад, тазові кістки, лопатки, тім’яні кістки.

 

Змішані кістки складаються із частин, які мають різну форму, будову і походження. До них належать хребці, в яких поєднуються елементи коротких трубчастих (тіло) та плоских (відростки) кісток. 

Сесамоподібні кістки відрізняються від інших груп кісток тим, що вони містяться у товщі сухожиль і зазвичай розташовані на поверхні інших кісток. Такі кістки присутні в ділянках кисті (наприклад, горохоподібна кістка), стопи, колінного суглоба (надколінник (надколінок). Основна функція надколінника — захист від бічних зміщень суглобових поверхонь кісток, що входять до складу колінного суглоба: стегнової та великогомілкової.

 

В окрему групу об’єднують повітроносні кістки: лобову, верхньощелепну, клиноподібну, решітчасту (ґратчасту). У них є порожнини, вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям. Ці порожнини, що називаються пазухами, допомагають зменшити вагу голови, зволожувати повітря, що вдихається, та резонувати голосу.