3. Порушення шкірних покривів

Шкіра постійно знаходиться у контакті з навколишнім середовищем і часто піддається негативним впливам. У результаті дії механічних сил з'являються травми — порушення цілісності шкіри. До них належать потертості, попрілості, рани. Травмована ділянка не виконує захисну функцію, і в організм можуть проникнути хвороботворні бактерії.
 
Потертості зазвичай з'являються на ногах від незручного взуття. Попрілості найчастіше виникають у дітей в складках вологої шкіри. Шкіра запалюється та червоніє. В обох випадках треба вжити заходів для попередження зараження ураженого місця мікробами. При появі потертостей уражене місце можна закрити бактерицидним пластиром. Шкірні складки треба промивати, просушувати і присипати спеціальної присипкою.
 
Подряпини і рани необхідно обробити дезінфікуючим засобом (йодною настойкою, перекисом водню) і закрити пластиром або бинтом.
 
При дії високих температур, деяких хімічних речовин, електричного струму, радіації виникають опіки.
 
Опіки бувають термічні і хімічні.
 
Хімічні опіки виникають, якщо на шкіру потрапляють їдкі речовини (хлоридна, сульфатна, нітратна кислоти, розчини лугів, тощо). Речовину зі шкіри треба негайно видалити, потім промити місце ураження холодною водою. Якщо опік викликаний кислотою, пошкоджену ділянку після промивання обробляють \(2\) % розчином питної соди. При опіках лугом шкіру промивають слабким (\(1\) - \(2\) %) розчином борної або оцтової кислоти. На обпалену шкіру накладають стерильну пов'язку.

 

Термічні опіки — пошкодження тканин організму внаслідок дії високих температур (контакту з вогнем, гарячою парою, окропом, гарячою рідиною, розпеченим предметом тощо).
 
Залежно від глибини пошкодження шкіри виділяють чотири ступені опіків.
 

 
При опіках \(I\) ступеня відбувається поверхневе пошкодження верхнього шару шкіри (епідерміса), що характеризується почервонінням, незначним набряком, сухістю та відчуттям печіння. Пухирці не утворюються. Опік заживає самостійно за \(2\) - \(4\) дні не залишаючи рубців. Опік рекомендується промити содовим розчином і прикласти компрес.
 
При опіках \(II\) ступеня відбувається пошкодження епідермісу та верхнього шару дерми, що супроводжується сильним болем, почервонінням, відшаруванням шкіри, набряком та появою пухирів із прозорою або каламутною рідиною. Загоєння триває \(10\) - \(15\) днів. Основна перша допомога — охолодження місця опіку прохолодною водою та накладання стерильної пов'язки. Розкривати пухирі не можна.
 
Опіки \(III\) ступеня — глибоке ураження шкіри (епідермісу та дерми), що призводить до некрозу (відмирання) тканин, утворення вологого або сухого струпа коричневого або білого кольору. Така травма вимагає негайної госпіталізації, часто супроводжується зниженням больової чутливості, а загоєння відбувається повільно, з утворенням рубців.

 

При опіках \(IV\) ступеня — відбуваються найтяжчі ураження, що характеризуються обвуглюванням шкіри, некрозом м'язів, сухожиль та кісток. Продукти розкладання пошкоджених тканин можуть викликати отруєння організму. Обпечену поверхню треба прикрити сухою стерильною пов'язкою (не бинтуючи, щоб не травмувати тканини ще більше). Опіки викликають сильний біль, і може виникнути больовий шок. Для його запобігання рекомендується дати потерпілому знеболювальний засіб. Це критичний стан, що потребує негайної госпіталізації.
 
Опіки більше \(50\) % поверхні тіла є смертельно небезпечними.
 
При низьких температурах може виникнути обмороження. Найчастіше обморожуються виступаючі частини тіла: ніс, кінчики вух, щоки, пальці рук і ніг.

 

Обмороження \(I\) ступеня — це найлегша форма ураження шкіри, що виникає через дію холоду, характеризується онімінням, блідістю, а після зігрівання — почервонінням, набряком, свербіжем і болем, але без утворення пухирів. Лікування передбачає швидке переміщення в тепло, поступове зігрівання (теплий одяг, тепла вода) та уникнення розтирання.

 

Обмороження \(II\) ступеня — середньотяжке ураження шкіри, що виникає через тривалий вплив холоду. Головна ознака — поява протягом \(12\) - \(36\) годин після відігрівання пухирів, заповнених прозорою або білуватою рідиною. Уражена ділянка бідне, втрачає чутливість, а при відігріванні з'являється сильний біль, печіння та набряк. Повне загоєння триває \(2\) - \(3\) тижні.

 

Обмороження \(III\) ступеня — глибоке ушкодження, що характеризується змертвінням усіх шарів шкіри та м'яких тканин. Основними ознаками є пухирі з кров'яним вмістом, знижена або відсутня чутливість, сильний біль після зігрівання. Потребує негайної госпіталізації, оскільки лікування триває \(35\) - \(40\) днів і часто включає хірургічне втручання.

 

Обмороження \(IV\) ступеня — найтяжче, глибоке ураження тканин, що супроводжується некрозом (омертвінням) не тільки шкіри та м'язів, але й кісток, суглобів. Характеризується відсутністю чутливості, твердістю тканин, синюшно-багряним відтінком. Потребує негайної медичної допомоги, часто призводить до ампутації кінцівок.
 

При перших ознаках переохолодження людину треба захистити від холоду, відвести у тепле приміщення, зняти промерзлі одяг і взуття, дати тепле пиття, зігріти переохолоджені ділянки тіла, розтираючи їх руками.
  

Не можна розтирати ушкоджені місця снігом, жорсткою тканиною, оскільки їх можна ще більше травмувати. Заборонено відкривати пухирі. 

 

При обмороженнях \(II\),\(III\), \(IV\) ступенів потерпілого необхідно якомога швидше доставити в лікарню.