2. Порушення механізмів терморегуляції

Порушення механізмів терморегуляції спричиняє перегрівання або переохолодження організму, що передусім залежить від температури довкілля. Висока здатність організму людини до терморегуляції дає їй змогу існувати в різних умовах: прохолодних регіонах Арктики, спекотних пустелях Африки й Азії тощо.

 

Перегрів організму — стан, для якого характерно переважання процесів утворення тепла в організмі та надходженням теплової енергії ззовні над процесами виведення зайвого тепла. Унаслідок цього кількість теплоти в організмі різко зростає. Перегрів організму може спричинити тепловий удар.

 

Тепловий удар — патологічний стан, зумовлений загальним перегріванням організму внаслідок дії зовнішніх теплових чинників. Тепловий удар супроводжується втратою здатності до теплорегуляції та втратою організмом рідини. Коли температура повітря тривалий час висока і віддача тепла є неможливою, тоді температура поверхні тіла і внутрішніх органів підвищується. Це призводить до головного болю, пришвидшення пульсу і дихання, посиленого потовиділення. Порушується координація рухів, з'являються нудота і блювота, можлива непритомність. Спричинити тепловий удар може не лише тривале перебування на відкритому просторі за високої температури повітря, а й висока фізична активність у закритому приміщенні.

Не менш небезпечним для здоров’я людини може бути сонячний удар — патологічний стан організму, зумовлений тривалим впливом сонячних променів на не вкриту капелюхом голову. При цьому внаслідок збільшення діаметра кровоносних судин порушується робота головного мозку. Сонячний удар відрізняється від теплового тим, що за нього перегрівається голова, тоді як за теплового — все тіло.

Симптоми теплового та сонячного ударів: людина відчуває головний біль, у неї розвиваються задуха, нудота, блювота, слабкість, частішає пульс, виникають шум у вухах, миготіння перед очима, запаморочення. Людина може знепритомніти.

 

Потерпілого від сонячного або теплового удару потрібно перенести в прохолодне місце, розстебнути комір, покласти на голову змочений холодною водою рушник, трохи підняти вгору ноги, підклавши під них валик. Бажано створити рух повітря і тим посилити випаровування поту. Якщо в потерпілого зупинилося дихання і не промацується пульс, необхідно негайно викликати екстрену медичну допомогу, зробити непрямий масаж серця та штучне дихання. Щоб запобігти сонячному удару, треба покривати голову світлим головним убором з достатньою проникливістю для повітря, не перебувати занадто довго під прямими сонячними променями тощо. Для запобігання тепловому удару слід уникати енергійних фізичних навантажень у спекотну (особливо — спекотну й вологу) погоду, а також зневоднення організму.

 

 
Для профілактики перегрівання у жаркі дні треба носити легкий світлий одяг і головний убір. Не можна довго перебувати на відкритому сонці. Обов'язково випивати достатню кількість води.
 

Якщо в організмі тепловіддача значно перевищує теплопродукцію, спостерігають переохолодження. Це небезпечний стан, що виникає, коли температура тіла падає нижче \(35\) °С. Зменшення тепловіддачі досягається припиненням виділення поту, зменшенням діаметра кровоносних судин шкіри і м’язів, послабленням інтенсивності кровотоку в них. Симптоми включають тремтіння, слабкість, блідість, сонливість та порушення мовлення.

 

У разі переохолодження організму слід за можливості припинити дію холодового фактору, перемістити людину в тепле приміщення, дати тепле пиття, зігріти її, наприклад, за допомогою теплих грілок. У важких випадках викликають екстрену  медичну допомогу. Щоби запобігти переохолодженню організму в періоди низьких температур, слід носити теплий одяг і залишати якомога меншу частину тіла незахищеною одягом, скоротити у цей час періоди перебування на відкритому повітрі.

 

Бувають ситуації, коли механізми терморегуляції не справляються з відведенням тепла, і організм перегрівається. Часто таке трапляється при інфекційних захворюваннях. При підвищеній температурі організм активно бореться з інфекцією, проте висока температура є небезпечною, оскільки може викликати порушення роботи нервової системи і привести до судом.
Знизити температуру допоможуть обтирання тіла губкою, змоченою водою. При випаровуванні води температура трохи знижується. При високій температурі (вище \(38,5\) ° С) лікування потрібно проводити під контролем лікаря.
 
Підвищенню стійкості організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища сприяє загартовування. Систематичне загартовування тренує механізми терморегуляції і робить їх швидшими і точнішими. У загартованої людини знижується чутливість до холоду та спеки і зміцнюється імунітет.
 
Основні засоби загартовування: сонце, повітря і вода.
 
Сонячні ванни рекомендується приймати з \(9\) до \(11\) годин ранку та після \(16\) години ввечора. У перші дні перебування на сонці не повинно перевищувати \(4\) - \(5\) хвилин, потім воно поступово збільшується до \(30\) - \(40\) хвилин. Голову потрібно захищати головним убором, а шкіру — спеціальними кремами. Не можна засмагати опівдні, коли сонячне випромінювання є найбільш активним, оскільки його вплив може призвести до серйозних захворювань шкіри.
 
Загартовування повітрям є ефективним, коли його температура значно відрізняється від температури тіла. Проте, переохолодження є небезпечним. Рекомендується повітряні ванни проводити при температурі не нижче \(18\) - \(20\) °С.
 

 
Водні процедури діють краще у порівнянні з повітряними, що пов'язано з більшою теплопровідністю води у порівнянні з повітрям. До них належать обтирання, обливання, душ, купання. У цьому випадку також важливі поступовість та систематичність.
 
Найсильніше впливає на організм купання у відкритих водоймах, оскільки одночасно діють багато факторів. Купатися можна починати при температурі води не менше \(+\)\(20\) - \(22\) °С. Перше перебування у воді має тривати декілька хвилин, потім його можна поступово збільшити до \(20\) - \(25\) хвилин.