2. Великі півкулі головного мозку

Кінцевий, або великий мозок складається з двох півкуль (правої і лівої), розділених поздовжньою щілиною. У глибині цієї щілини півкулі сполучені між собою за допомогою системи поперечних нервових волокон, які утворюють мозолисте тіло.  Мозолисте тіло здійснює обмін нервовими імпульсами між півкулями, забезпечуючи їхню узгоджену діяльність. За будовою мозолисте тіло — це широкий сплощений пучок нервових волокон завдовжки близько \(10\) см. Складається з \(200\) – \(250\) млн аксонів, які спрямовані назустріч одне одному. Вони входять у білу речовину півкуль й прямують до різних частин їхньої кори. 

У людини великі півкулі становлять приблизно \(80\) % маси головного мозку. Поверхня півкуль вкрита сірою речовиною. Вона утворює кору, під якою міститься біла речовина. Біла речовина утворює провідні шляхи півкуль. У білій речовині розсіяні ядра сірої речовини (підкіркові структури). Кора в різних ділянках завтовшки від \(1,3\) до \(4,5\) мм. Підраховано, що в ній міститься близько \(10\) – \(14\) млрд нервових клітин, зібраних у шари.

 

 

Площа поверхні кори становить приблизно \(220000\) мм². Шар кори ніби укладений у складки, завдяки чому поверхня кори має характерний рельєфний малюнок, утворений почерговим розташуванням у різних напрямках заглиблень — борозен і звивин — підвищень між ними. Виділяють три найглибші борозни півкуль: бічну, центральну і потилично-тім’яну. Вони поділяють півкулі головного мозку на чотири основні частки: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну.

 

 

Допевних ділянок кори великих півкуль надходить інформація від різноманітних рецепторів. Кожна така ділянка — нервовий центр — виконує свої певні функції. Завдяки формуванню корою борозен і звивин збільшується кількість нейронів, які беруть участь у здійсненні організмом людини таких важливих функцій, як пам’ять, мислення, увага, мова, свідомість тощо. Формування борозен і звивин кори мінімізує об’єм головного мозку, а відповідно — і об’єм мозкового відділу черепа.

Кора становить собою сукупність певних зон, між якими немає чітких меж. Таких зон, різних за будовою та функціями, розрізняють від \(50\) до \(200\). За здійснення певних складних функцій можуть відповідати кілька зон кори. Наприклад, у тім’яній частці позаду центральної борозни розташована зона шкірної та суглобової чутливості. Попереду від центральної борозни розташована рухова зона. У скроневій частці є слухова зона, у потиличній — зорова. Смакова зона розміщена поблизу бічної борозни. Мовна зона розташована в кількох ділянках різних часток півкуль. 

 

Зони кори великих півкуль становлять собою ділянки вищого аналізу та синтезу нервових імпульсів, які до них надходять. За своїми функціями зони кори поділяють на три групи: чутливі, рухові та асоціативні.

 

Чутливі зони сприймають сигнали від певних рецепторів. Наприклад, зорові чутливі зони сприймають сигнали від рецепторів сітківки ока, а слухові — від рецепторів вуха, зона шкірної та суглобово-м'язової чутливості, смакова та нюхова зони. 

 

У рухових зонах у відповідь на надходження імпульсу виникають сигнали, які визначають рухи різних частин тіла та організму загалом. Це ділянки кори, відповідальні за планування та виконання довільних рухів.

 

Асоціативні зони забезпечують функціональні зв’язки між чутливими і руховими зонами кори. Із асоціативними зонами кори насамперед пов’язані вищі психічні функції людини, зокрема мови та її розуміння. Ці зони забезпечують обробку, аналіз та інтерпретацію даних, що надходять від первинних сенсорних полів, і відграють вирішальну роль у формуванні складної поведінки людини. 

 

Зазвичай певна півкуля кінцевого (великого) мозку отримує інформацію від рецепторів протилежного боку тіла (наприклад, ліва півкуля — від правої руки, а права півкуля — від лівого зорового нерва). Кора великих півкуль відіграє вирішальну роль у визначенні поведінки людини, сприйнятті навколишнього світу, організації довільних рухів, у процесах навчання, запам’ятовування, свідомості й мислення. Тобто вона — носій людського інтелекту.

 

У півкулях під сірою речовиною (корою) міститься біла. Скупчення сірої речовини в білій речовині півкуль — ядра — в сукупності утворюють підкірку. Тут розташовані підкіркові центри нервової діяльності. Активна діяльність головного мозку потребує посиленого кровопостачання, адже з кров’ю до нього надходять кисень і поживні речовини. Порушення кровопостачання головного мозку може призвести до необоротних змін: порушення його функцій, а недостатнє постачання кисню може спричинити відмирання нервових клітин, як-от у разі ішемічного інсульту.