2. Травлення у кишечнику

Кишка — наступна за шлунком ділянка травного каналу. Вона складається
з двох відділів: тонкої і товстої кишки.

 

Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хімусом, порціями надходить до тонкої кишки. Саме там поживні речовини їжі розщеплюються остаточно і всмоктуються в кров і лімфу. У дорослої людини довжина тонкої кишки становить \(5\) – \(6\) м.

 

Тонку кишку поділяють на три послідовні відділи — дванадцятипалу, порожню та клубову.

 

Дванадцятипалу кишку названо так тому, що її довжина дорівнює приблизно товщині \(12\) складених разом пальців (\(25\) – \(30\) см). Це найкоротша ділянка тонкої кишки, до якої відкриваються протока підшлункової залози та загальна жовчна протока. І хоча харчові маси затримуються в дванадцятипалій кишці недовго, саме тут на них діє найбільше травних ферментів. Їхня кількість залежить від складу їжі. Основною функцією дванадцятипалої кишки є перетравлювання їжі, тут відбуваються і процеси всмоктування.

 

Процеси травлення у тонкій кишці здійснюється внаслідок дії кишкового соку, соку підшлункової залози, а також жовчі. У слизовій оболонці є численні секреторні клітини, які виділяють на добу близько \(2\) л кишкового соку. Це в’язка рідина зі слабколужною реакцією, в якій містяться ферменти (понад \(20\)). Вони беруть участь у процесі перетравлення білкових молекул та їхніх складових, жирів і вуглеводів. Крім того, деякі секреторні клітини продукують слиз, який зменшує тертя харчових мас по стінках кишки та захищає самі стінки від дії травних ферментів і механічних подразнень.

 

Утворені в процесі травлення у тонкій кишці речовини всмоктуються в кров і лімфу. Всмоктувальна поверхня клубової та порожньої кишок дуже велика завдяки наявності ворсинок. Велика кількість ворсинок (приблизно \(30\) млн) майже в \(1000\) разів збільшує всмоктувальну поверхню тонкої кишки. Вони густо лежать одна біля одної. До складу ворсинок входять кровоносні та лімфатичні судини, а також м’язові та нервові волокна. Зі свого боку, клітини, які вкривають ворсинки, утворюють мікроскопічні вирости — мікроворсинки. Уявіть: окремі клітини можуть утворювати до \(3\) тис. таких виростів, які значно збільшують всисну поверхню шлунково-кишкового тракту.
 
 

 

У тонкій кишці здійснюється як порожнинне (в порожнині кишки), так і пристінкове (мембранне) й внутрішньоклітинне травлення.

Пристінкове (мембранне) травлення забезпечують ферменти, що надходять з порожнини травного тракту, а також ферменти, які синтезують самі клітини слизової оболонки. Воно відбувається на поверхні ворсинок та сприяє ретельному розщепленню поживних речовин і всмоктуванню простих органічних речовин. Всмоктування — складний фізіологічний процес проникнення води і розчинених у ній органічних і мінеральних речовин у кров і лімфу.

Перетравлення їжі та всмоктування поживних речовин завершується переважно в тонкій кишці. Амінокислоти та глюкоза всмоктуються в кровоносні судини ворсинок, а продукти розщеплення жирів — у лімфатичні. Остаточно поживні речовини розщеплюються в клітинах (процеси внутрішньоклітинного травлення). Ті рештки харчової маси, які залишилися у порожнині клубової кишки, завдяки перистальтичним скороченням стінок кишки надходять до товстої кишки.

 

Отже, основними особливостями процесів травлення в тонкій кишці є:

У порожнині товстої кишки мешкає величезна кількість мікроорганізмів (мікрофлора кишки). Їхнє значення полягає в розщепленні частини клітковини (целюлози), поліпшенні процесів травлення та підсиленні засвоєння поживних речовин, утворенні деяких вітамінів (зокрема, \(K\) і групи \(В\)), запобіганні розвиткові хвороботворних мікроорганізмів (створюють середовище, непридатне для їхнього оселення).

 

Стінки товстої кишки не мають ворсинок. Клітини слизової оболонки виробляють сік, у якому мало ферментів, але багато слизу. Він полегшує просування і видалення неперетравлених решток їжі. У товстій кишці переважно всмоктуються вода (приблизно \(4\) л за добу), вітаміни, деякі лікарські препарати та мінеральні речовини.

З неперетравлених решток їжі формуються калові маси, які містять шкідливі для організму речовини. Завдяки скороченням м’язів стінок товстої кишки вони просуваються до прямої кишки, де накопичуються на певний час. Калові маси періодично виводяться через анальний отвір назовні. Виведення їх з кишки регулює м’яз-стискач (сфінктер), розміщений у кінцевому відділі прямої кишки. Процеси травлення в людини тривають залежно від складу їжі та функціональної активності органів кишково-шлункового тракту від однієї до трьох діб. При цьому найбільше часу витрачається на пересування решток їжі саме товстою кишкою (приблизно 12 годин).

 

Діяльність кишок і пов’язаних з ними травних залоз (печінки, підшлункової залози) регулюють нервова система та біологічно активні речовини. Так, нервові імпульси, які надходять симпатичними нервами, гальмують як рухову (моторну), так і секреторну активність кишок, а ті, які надходять парасимпатичними, навпаки, їх стимулюють.

На діяльність кишок впливають і деякі біологічно активні сполуки. Одні з них (наприклад, гормон гастрин) стимулюють діяльність кишок, інші (наприклад, гормон підшлункової залози — глюкагон), навпаки, її пригнічують. Сік підшлункової залози та жовч рефлекторно виділяються після подразнення рецепторів ротової порожнини, глотки та шлунка їжею (відповідний нервовий центр у довгастому мозку).