1. Робота серця

Робота серця полягає в ритмічному нагнітанні крові до судини системи кровообігу. Шлуночки виштовхують кров у кола кровообігу з великою силою, щоб вона могла досягти найвіддаленіших від серця ділянок тіла. Тому вони мають добре розвинені м'язові стінки, особливо лівий шлуночок.
При кожному скороченні лівого шлуночка кров з силою вдаряється об пружні стінки аорти і розтягує їх. Хвиля пружних коливань, що виникає при цьому, швидко поширюється по стінках артерій. Такі ритмічні коливання стінок судин називають пульсом. Кожен удар пульсу відповідає одному серцевому скороченню. Шляхом підрахунку пульсу можна визначити кількість скорочень серця за одну хвилину — частоту серцевих скорочень. Середня частота серцевих скорочень (ЧСС) у людини в стані спокою становить близько \(70\) - \(75\) ударів на хвилину.
Пульс можна промацувати на поверхні тіла в тих місцях, де великі судини лежать близько до поверхні тіла: на скронях, на внутрішній стороні зап'ястя, з боків шиї.
 

 
Робота серця з перекачування крові протікає циклічно. Скорочення (стискання) передсердь і шлуночків під час серцевого циклу називається систолою, а розслаблення (розширення) — діастолою.
 
Один серцевий цикл (послідовність процесів, що відбуваються за одне скорочення серця (систола) і його подальше розслаблення (діастола)) триває \(0,8\) с. (три фази):

Весь серцевий цикл триває \(0,8\) с.

 

 
При кожному скороченні передсердь кров з них переходить у шлуночки, після чого починається скорочення шлуночків. Після закінчення скорочення передсердь стулчасті клапани закриваються, і при скороченні шлуночків кров не може повернутися у передсердя. Вона виштовхується через відкриті півмісяцеві клапани з лівого шлуночка (по аорті) у велике коло, а з правого (по легеневій артерії) — у мале коло кровообігу. Потім настає розслаблення шлуночків, півмісяцеві клапани закриваються і не дають крові витікати назад з аорти і легеневої артерії у шлуночки серця.

 

Загалом повний серцевий цикл триває \(0,8\) с. За цей час м’язові волокна передсердь працюють \(0,1\) с та відпочивають \(0,7\) с, а шлуночків — відповідно \(0,3\) с та \(0,5\) с. Саме відносно великий час діастоли визначає здатність серцевого м’яза працювати, не втомлюючись, упродовж усього життя людини. 
 
Робота серця супроводжується шумами, які отримали назву тонів серця. Вони виникають внаслідок турбулентності потоку крові. У разі порушень в роботі серця, ці тони змінюються, і, прослуховуючи їх, лікар може поставити діагноз.

 

Серцевий м'яз має особливу властивість — автоматизм. Якщо серце видалити з грудної клітини, воно деякий час продовжує скорочуватися, не маючи ніякого зв'язку з організмом. Імпульси, що змушують серце битися, ритмічно виникають у невеликих групах м'язових клітин, які називають вузлами автоматизму.
Головний вузол автоматизму міститься у м'язі правого передсердя, саме він задає ритм серцебиття у здорової людини.

 

У момент викиду крові в аорту тиск у ній підвищується, а стінки розтягуються. Таке розтягнення завдяки щільності та пружності стінок кровоносних судин хвилеподібно поширюється від аорти до інших артерій.

Коливання стінок артерій, які виникають у відповідь на кожне скорочення серця, називають артеріальним пульсом. У здорової людини пульс ритмічний, має частоту \(65\) – \(75\) ударів за хвилину. У разі збільшення частоти серцевих скорочень тривалість серцевого циклу скорочується переважно за рахунок скорочення періоду діастоли. За пульсом можна визначити частоту, ритмічність і силу серцевих скорочень, що вказує на функціональний стан як серцево-судинної системи, так і всього організму. Пульс відчувається у місцях, де великі артерії підходять близько до поверхні тіла, наприклад на внутрішньому боці зап’ястка, на скронях, по боках шиї. Кожне коливання відповідає скороченню серця.