2. Регуляція роботи серця

Хоча серце скорочується автоматично, частота і сила його скорочень залежать від умов довкілля і стану організму. Наприклад, за інтенсивної роботи чи під час виконання фізичних вправ частота серцевих скорочень зростає. На роботу серця впливають також зміна температури довкілля, біль, різні емоції (гнів, страх, радість тощо). Усі вони посилюють або послаблюють серцеву діяльність.

Для того щоб пристосувати роботу серця до різних потреб організму, існують механізми нервової та гуморальної регуляції його діяльності.

 

До серця підходять симпатичні та парасимпатичні нерви вегетативної нервової системи. Парасимпатичний центр регуляції серцевої діяльності розташований у довгастому мозку. Нервові імпульси, які надходять парасимпатичними нервами, уповільнюють частоту серцевих скорочень і зменшують їхню силу. Навпаки, нервові імпульси, які надходять до серця симпатичними нервами, збільшують силу скорочень, прискорюють їхню частоту, поліпшують провідність і збудливість серцевого м’яза. За умов спокою або під час сну серце зменшує силу і частоту скорочень за рахунок послаблення впливу симпатичних нервів.

Симпатичні й парасимпатичні нервові центри діють узгоджено: якщо один із них збуджується, то інший – гальмується.

 

У гіпоталамусі, який є вищим координуючим центром регуляції функцій вегетативних органів, містяться скупчення нейронів, збудження яких змінює частоту і силу скорочень серця за тих чи інших емоційно-поведінкових реакцій. Гіпоталамус регулює діяльність серця через нервові центри довгастого й спинного мозку. Вищим рівнем регуляції серцевої діяльності є кора півкуль кінцевого мозку.

Серед гуморальних чинників на роботу серця найбільше впливає гормон надниркових залоз адреналін. Він збільшує частоту і силу серцевих скорочень.

Серцеву діяльність також посилює гормон щитоподібної залози тироксин.

 

Серце — особливий орган, який, крім нейрогуморальних регуляторних механізмів, має й власні, внутрішньосерцеві. Найважливішим з них є внутрішньосерцева регуляція сили скорочення серцевих м’язів залежно від кількості крові, яка притікає до серця. Що більше розтягуються м’язові клітини шлуночків від крові, яка до них надходить, то потужніші їхні скорочення.

 

Порушувати роботу серця можуть надмірні емоційні навантаження. За значних хвилювань, стресів може розвинутися так званий серцевий напад. Він супроводжується прискореним або, навпаки, сповільненим серцебиттям, порушенням ритміки скорочення серцевого м’яза 

 

Розлади ритмічності, послідовності й сили скорочень серцевого м’яза називають аритмією. Вони зумовлені порушеннями автоматизму його скорочень, збудливості та провідності. Прискорення частоти серцевих скорочень називають тахікардію. Якщо тахікардію спостерігають під час фізичних навантажень або стресу, це нормальне фізіологічне явище. Але прискорення частоти серцевих скорочень у стані спокою лікарі розглядають як явище патологічне, що може свідчити про проблеми зі станом серця. Теж саме стосується й брадикардії — уповільнення частоти серцевих скорочень.

 

Фізична діяльність (фізична праця, регулярні спортивні тренування) поліпшує роботу серця. У тренованої людини за значних фізичних чи психічних навантажень кровопостачання органів посилюється за рахунок збільшення сили скорочення. Це пояснюють тим, що треноване серце за одне скорочення викидає набагато більше крові, ніж нетреноване. Тому його стінки мають товщий м’язовий шар, а об’єм камер збільшений. У нетренованої людини кровообіг посилюється насамперед за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень, а це зумовлює втому серця.