5. Основні напрями охорони біосфери

Людина і біосфера невіддільні одне від одного. Біосфера забезпечує людину необхідними для життя речовинами та енергією. Людина дбає про біосферу: виявляє турботу про її мешканців, охороняє середовище їх існування. Нині питання охорони біосфери хвилює всіх людей на Землі, оскільки кожний із нас відчуває наслідки антропогенної деградації природи.

Одним із напрямів охорони біосфери є збереження біорізноманіття. Учені виявляють види та угруповання організмів, яким загрожує небезпека, з’ясовують, скільки їх залишилося в природі і де саме, розробляють заходи щодо охорони довкілля. Перелік видів організмів, які потребують охорони, наводять у Червоних книгах. Першу Міжнародну Червону книгу видали у \(1966\) р. В Україні у \(2009\) р. вийшло вже третє видання Червоної книги України, до якої занесено \(542\) види тварин, \(826\) видів рослин і грибів. Для охорони угруповань українські ботаніки першими в світі запропонували створити Зелені книги. У \(1987\) р. з’явилася Зелена книга України, до якої було занесено \(127\) рідкісних й зникаючих угруповань. Найбільше серед них лісових (наприклад, ялинові ліси Полісся), водних (наприклад, формація латаття білого) та степових (наприклад, формації ковили української) ценозів.

 

Важливий крок на шляху захисту й збереження біосфери — виділення й розвиток природно-заповідних територій. Це створення заповідників, заказників, національних парків, пам’яток природи, дендропарків, зоопарків, ботанічних садів та ін. Природно-заповідними територіями міжнародного значення, в яких охороняються усі шари біосфери, є біосферні заповідники.

 

Якою ж є роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття?
Це передусім:

 

1) збереження генофонду рослинного і тваринного світу;

2) забезпечення загальної екологічної рівноваги та відновлення біологічного колообігу речовин у природному середовищі;

3) проведення наукових досліджень, здійснення екологічного моніторингу, прогнозування змін довкілля та розробка наукових рекомендацій щодо охорони біосфери;

4) збереження типових й унікальних природних комплексів, біорізноманіття ландшафтів та «неживої природи».

 

Екологічна освіта в галузі навколишнього середовища розглядається нині педагогічною громадськістю як безперервний процес, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. Проте її центральною ланкою є школа, оскільки саме за шкільних років формування особистості відбувається найінтенсивніше. Учені безперервно відшукують нові шляхи збереження біосфери. В останні десятиріччя розвиваються такі напрями, як тривале
збереження генетичної інформації у формі кріобанків — глибоко заморожених клітин, формування насінних банків, повернення видів до місць їхнього попереднього мешкання та ін.