2. Ковалентний зв'язок

Під час утворення хімічного зв’язку атоми «прагнуть» набути завершеного зовнішнього електронного рівня, як в атомів інертного елемента.

Одним зі способів досягнення такого стану є об’єднання неспарених електронів у спільні електронні пари, що належать обом атомам.
Атом Флуору містить на зовнішньому рівні сім електронів: три електрон ні пари й один неспарений електрон. До завершення зовнішнього рівня атому Флуору бракує одного електрона, тому два атоми Флуору об’єднуються в молекулу, утворюючи одну спільну електронну пару (одинарний зв'зок):

 

 

У разі взаємодії двох атомів, кожний із яких має кілька неспарених електронів, одночасно утворюються декілька спільних електронних пар:

 

 

Кожний атом Оксигену отримує завершений зовнішній енергетичний рівень із восьми електронів (октет). Такий хімічний зв’язок називають подвійним і позначають двома рисками. Число спільних електронних пар між атомами характеризує кратність зв’язку.

 

Ковалентний зв'язок може бути одинарним, подвійним і потрійним:

 

 

 

Ковалентний зв’язок може утворитися як між однаковими, так і між різними атомами. Однакові атоми, однаково притягують електрони, тому в молекулах простих речовин, утворених атомами неметалічних  елементів, як у молекулах фтору й водню, спільна електронна пара з однаковою силою притягується до обох атомів і належить їм обом однаковою мірою. Такий ковалентний зв’язок називають неполярним.

 

Атоми різних елементів притягують електрони з різною силою. Це приводить до зміщення спільної електронної пари в бік атома з більшою електронегативністю. Як наслідок — на ньому з’являється надлишковий негативний заряд (\(δ–\)), а на  другому атомі, навпаки, з’являється певний позитивний  заряд (\(δ+\)). Такий ковалентний зв’язок називають  полярним.

 

За значеннями електронегативностей елементів можна визначити тип ковалентного зв’язку: чим більшою є різниця електронегативностей (∆ЕН), тим полярнішим є зв’язок.