2. Отримання водню

Під час електролізу води утворюються кисень і водень. Отже, у цей спосіб можна одержувати обидві ці речовини:

$2H_{2}O\stackrel{\mathit{ел}.\text{ струм}}{=}2H_2\uparrow +O_2\uparrow$.

 

У лабораторії водень отримують взаємодією кислоти з активним металом. Зазвичай використовують хлоридну або розбавлену сульфатну кислоту і метали середньої активності (цинк або залізо):

 

$\mathit{Zn}+\mathit{2HCl}=\mathit{Zn}{\mathit{Cl}}_2{+H}_2$,

 

$\mathit{Fe}+H_{2}S{O}_4=\mathit{FeS}{O}_4{+H}_2$.

 

 

Збирають водень, який виділяється витісненням повітря чи витісненням води:

  

$C+H_{2}O\stackrel{t^{\mathrm{°}}}{⟶}\mathit{CO}+H_2$,

 

$C{H}_4+H_{2}O\stackrel{t^{\mathrm{°}}}{⟶}\mathit{CO}+{\mathit{3H}}_2$.

 

Наявність водню доводять, ґрунтуючись на його здатності горіти (вибухати). Для доведення наявності водню в пробірці до її отвору треба піднести запалений сірник (запальничку).

Якщо пробірка заповнена не чистим воднем, а його сумішшю з киснем, то в разі піднесення запаленого сірника лунає хлопання (невеличкий вибух).

Якщо пробірка містить чистий водень, то в разі піднесення запаленого сірника він швидко згоряє по всій довжині пробірки без гучних звуків.